Анатолій БОРТНЯК
Читаймо вірші Стуса Василя —
з-за ґрат казенних зблиски лазурові,
з довічного тернового гілля
круті, терпкі, запеклі грона крові.
В рядках, живих і спраглих, як рілля,
його душа — незгойна та нетлінна.
У них лівіше серця — Україна.
Читаймо вірші Стуса Василя!
Читаймо вірші Стуса Василя —
той хрест важкий, ту совість незбориму,
і наскрізь нас прониже звідтіля
жагуча правда, з вічністю у риму.
Згадаємо тоді, що ми не тля,
не послухи яремної потали.
Ми їх, як слід, іще не прочитали.
Читаймо вірші Стуса Василя!
Читаймо вірші Стуса Василя —
що понад чорну безвість, понад скверну
ячать останнім криком журавля:
“Народе мій, до тебе я ще верну…”
Поверне він, повернеться здаля
у добрий час, на світлу переміну.
І ми із ним вертаймось в Україну.
Читаймо вірші Стуса Василя!