ПРИКРАСИ ДЛЯ ЧАСУ

Людмила ДЕХТЯРЬОВА,кандидат геолого-мінералогічних наук

Пророцтва, притчі, історичні свідоцтва Старого Заповіту рясніють назвами коштовного каміння. Яке з них і де з’являється першим? Вже на початку Книги Буття з’ясовуємо, що це онікс: “З Едему виходила ріка для зрошення раю і поділялась на чотири ріки. Ім’я одної Фисон, і золото тієї землі добре, там камінь онікс”. У мінералогії відомі два різновиди оніксу: холцедоновий та мармуровий. Про останній піде мова.

ОНІКС ДЛЯ ЄВИЗа правління царя Соломона в давньому Єрусалимі з’явилася його головна окраса — храм цілковито з мармурового оніксу. Він нагадував коштовну різьблену скриньку. Вікон не мав, але впродовж дня стояло в ньому ніжне світло. Це сприймали як диво, що завдячувало влучному вибору Соломона: трисантиметрові пластини цього каменя, якщо вони належної якості, пропускають світло.Унікальну споруду знищили війни. Яке враження справляв її інтер’єр, відчути можна. Треба відвідати мавзолей Гур-Еміра в Самарканді. Усередині він суцільно декорований мармуровим оніксом.Можна також спостерігати, як природа творить дивовижну красу каменю. На те облаштовані електрикою популярні карстові печери з підземними озерами та численними галереями. Там поступово кристалізуються відстояні розчини мармуру чи вапняку, які роз’їдають циркулюючі води. Як наслідок — оніксові сталактити й сталагміти, лінзи й натіки з фантастичними візерунками та багатющою кольоровою гамою. Зелений спектр починає золотаво-салатний хрізоонікс, а закінчує темно-смарагдовий “пакистанець”. Інший ланцюжок кольорів складають перлово-жовтавий, беж, рожевий, кораловий, червоно-бурий, коричневий. А ще сніжно-білий та дуже рідкісний синій.Між іншим, коли річкові молюски “виношують” у собі перлинки, то живляться розчинами, аналогічними за складом з тими, які формують мармуровий онікс. Тож намисто з цього каменю іноді не поступається перловому. Низочка з нього користується широким попитом.Не слабне попит на оніксові кулі з глибоким просвічуванням. Їх уважають чудовим знаряддям для медитації, яка покращує зір, послаблює емоційне й фізичне перевантаження.

* * *Мармуровий онікс — культовий камінь з багатою давньою символікою. Античні греки прагнули мати з нього стелу на власному подвір’ї. Розміри її обмежували лише можливості гаманця. Римляни, розповсюджуючи вплив на реґіони з багатими покладами каменю, могли вже дозволити собі басейни, фонтани, мозаїчну підлогу, парадні сходи, балюстради з декоративними фігурами. Найкращі сорти йшли на розкішні вази, канделябри, посуд, дитячі іграшки та вишукані ювелірні прикраси.Сучасні греки напівжартують: їхня пристрасть до подібного декору генетично зумовлена. Посилаються на давній міф.Люди Золотого Віку втратили пошану до богів, до справедливих законів, до божественної природи. Зевсові це набридло, і він змив їх Всесвітньою зливою. Зберіг життя лише праведній подружній парі, Девкаліону і Пірі. Після дев’яти днів шторму під дощем та вітрами їхній човен уперся в камінь. Це був омфал, визначений Зевсом “пуп Землі” біля підніжжя гори Парнас.Коли зійшла вода, врятовані побачили жахливу картину: замість виноградників та священних оливкових дібров — кам’яниста пустеля. Проте голос оракула звелів іти і кидати за спину каміння. Від Піриної руки мармурові уламки ставали жінками. За спиною Девкаліона зростав натовп чоловіків. Згодом “мармуровий” люд отримав у правителі Еліна, якого народило праведне подружжя. Країну назвали Елладою. Її громадяни, елліни, залишили світові зразки неперевершеної краси, мармурові статуї богів, героїв та шедеври архітектури.Давньогрецький міф перегукується зі сторінками Старого Заповіту. Адже замисливши Єву, Творець позичив в Адама ребро. А це майже мармуровий онікс.* * *Чимало людей сповідує буддизм. Легенди про дивовижні справи засновника цього світогляду не обминули мармуровий онікс. На півдні Монголії можна почути сучасну напівбувальщину, напівлегенду.Якось на подвір’ї монастиря з’явився чоловік з конем. Обидва в жалюгідному стані. Коня долучили до табуна, а людиною понад місяць опікувався буддійський лікар-чернець. Врешті хворобу подолано. З табуна повернули коня, який став призером перегонів. Його господареві лікар на прощання простяг шкіряну торбинку. Сказав, що річ у ній здатна завершити лікування.Удома коня нагодували, як у колишні добрі часи. В оселі запалала піч, заварено зелений чай, засвітилася дідівська божниця. У душі склалася вдячна молитва. З легким серцем дістав господар таємний подарунок. Це була маленька коробочка для курців з небаченого досі мармурового оніксу, що випромінював синє сяйво. Невже знову повернулися галюцинації, яких щойно позбувся? Але на кришечці викарбувано срібну фігурку Будди. Це реальність.Реальний і запах гашишу, який відчувся, коли чоловік відкрив коробочку. В ній два шматочки клятого зілля, яке зіпсувало йому життя. Сидячи біля вогню, він намагався збагнути сенс такого сюрпризу. Пальці мимоволі м’яли шматочок, аж ось він вислизнув із рук і впав на жевріючий кізяк. Обійняла дрімота й навіяла спогади.Ось він — щасливий переможець найскладніших перегонів. За вихованого скакуна пропонують що завгодно. Наречена — найкраща дівчина. А далі —  нові “друзі” і всі біди курця гашишу.Прокинувся від ранкового сонця та запаху смачної їжі. Наречена неголосно співала, що кінь прийшов під її вікно, як раніше, за шматочком цукру. Після сніданку вони разом пильно розглядали онікс. Гірські ріки виносили в їхню долину чимало гарних камінців. Такого не бачили. Аж ось на денці проступив під сонячним світлом текст: “Річ, якої не потребуєш, віддай тому, хто потребує”. То була одна з настанов Будди, й одразу виникло рішення повернути подарунок.Разом із ним привезли до монастиря пожертву, якою їхні два роди хотіли висловити вдячність за порятунок. Щасливим молодятам лікар розповів, що монастир тут побудовано не випадково. Над ним, у горах, є печера. Свого часу Будда медитував у ній, прагнучи досягти вищого просвітлення. Коли воно настало, печеру заповнило яскраво-синє світло, частка якого увійшла в каміння. Відтоді зрідка з’являється камінець синього мармурового оніксу в річці. Саме тут і звели монастир, а з камінця виходять речі, які творять дива. Але для цього ще потрібен різьбяр. Такі народжуються, коли з’являється в річці небесно-синій камінець.

* * *Міфотворення навколо мармурового оніксу не вичерпано. Пригадуються розмови, які точилися років зо 20 тому навколо печери гірського плато Кугітанг-Тау в Середній Азії. З цією печерою пов’язані паранормальні явища. Серед них — специфічні властивості печерного оніксу, які ще не отримали наукового пояснення. На поверхні плато збереглися скам’янілі відбитки лап кількох динозаврів. Прямували вони до печери. Мабуть, щоб засвідчити повагу до сакрального каменя.Час змінює покоління. Незмінною залишається привабливість самоцвітів. Захоплює вона дуже різних митців. До шедеврів нашого часу належать вражаючі витвори українського майстра Василя Васильовича Коноваленка. У них, крім мармурового оніксу, використано чимало з того ювелірно-декоративного каміння, про яке ми вже встигли поговорити в рубриці “Прикраси для часу”. Сподіваємось на подальші цікавинки, і хай щастить у Новому році. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment