Чимало українців особливо болісно зреагувало на останнє шоу проекту телеканалу “Інтер” “Великі українці”. Тепер, згадуючи Винниченка, не можна читати без “брому” не тільки українську історію, а й дивитися специфічне українське телебачення. Але помирати дурною смертю від дефіциту брому нам, напевно, зарано, поки ще живе в Україні справжній українець. Справжній українець — це не закомплексований патріот, а людина, яка бачить українське життя з висоти загальнолюдських, світових процесів. Нехай не ображаються відомі політики, політологи й аналітики, але погляд з України не дає правдивої картини і мотивів подій. Чому?
Тому що нації планети несподівано для себе втратили шанс самодостатнього розвитку і давнє право встановлювати свою правду в рідній хаті. Ми теж опинились у тотальному інформаційному стані “світової революції”. Програма “Великі українці” — лиш етап великого інформаційного “затюкування” українського суспільства. Хоч дехто зводить усе на жарт або стурбовано розмірковує, чому серед ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ так мало великих українців. Напевно, на це і розраховують нікому не відомі справжні організатори всесвітнього проекту “Великі …ці”. Почалося все з проекту ВВС “Великі британці”. Проект відбувся з наздвичайним успіхом і засвідчив протилежне тому, що нам насаджує світова пропаганда. Виявилося, що прості люди, особливо зараз, інтуїтивно тягнуться до рятівного в час глобалізації національного пріоритету. Це Бог дає націям шанс укріпити віру в себе через віру духовну і віру у справедливість національних авторитетів. Без неї в наш інформаційний час жодна з націй не має шансу на гідне життя. Почнемо з того, що запитаємо себе, кому потрібно давати великі гроші на проект “Великі …ці” Невже заради гуманізму і задекларованої мети концепції проекту, нібито ні за що? Якщо великий глобалізований капітал платить великі гроші, то лише за технології інформаційного діагностування людства і технології інформаційного впливу на слабкі нації. Чому? Дивне питання — щоб знати слабкі місця планети й отримувати від знання цього пряму фінансову вигоду. Здається, проект “Великі …ці” комусь вигідний не тільки в українському варіанті, ми не самотні серед націй, тестованих цією технологією. Останнє трохи заспокоює і згладжує українську депресію, яка завжди виникає в таких випадках. З другого боку, починаємо розуміти немічність наших старань якось протидіяти тестуванню технологією “Великі українці”, і шкода спроб деяких українців старої доби щось доводити, сперечатись, дискутувати. Це нагадує наївні дитячі спроби уникнути поширених у радянські часи всесоюзних вакцинацій від кору чи скарлатини. Все одно нам доведеться гарячково шукати правильний спосіб реагування. А для цього надзвичайно важливо зрозуміти справжню мету цього шоу.Повернімося до задекларованої мети проекту “Великі …ці”. У кожній країні, де його реалізують, варто провести польове дослідження-тест кожної нації на ступінь живучості націєзберігаючих інстинктів. Найточніший тест — на неусвідомлене і фактично миттєве визначення особою і суспільством великих національних авторитетів і відповідно — національних пріоритетів. Подія має стати резонансною, загальнонаціонального масштабу і викликати багато гострих дискусій з приводу того, кого саме слід називати “великим українцем” і українцем взагалі. Це дасть змогу оцінити, що таке Україна як країна, нація, суспільство. Проект “Великі українці” вже зробив свій перший фініш. Період з 16 листопада до 21 грудня замалий, щоб усі українці подолали звичну інертність, недовірливість і скептичність, щоб вчасно проголосувати за десятку своїх кандадатів. Чимало патріотів ламає руки з очевидного передбачення не “того” списку великих українців першої сотні чи десятки. Запізно нервувати, і головне — це не завадить організаторам проекту довести все до кінця, якщо українці до того часу щось не придумають. Чим більше будемо нервувати, тим гірше для нас, і краще вийде телешоу Савіка Шустера. Наша біда в тому, що гуманітарне відомство “не помітило” прихованих небезпек такого міжнародного проекту. Хоч ми не могли не знати гіркого досвіду Португалії. Інакше Савік Шустер ніколи не отримав би ліцензії на цю програму на цілком законних підставах. Можемо подякувати Табачникові — це його останній “великий недогляд”. Новий гуманітарний віце-прем’єр ще може загладити “прокол” і навіть поставити все на місце, якщо зуміє.Рвати на голові волосся патріоти будуть навесні, коли почнуть демонструвати ролики про “великих українців”, серед яких буде доволі мало справжніх українців. Про це вже говорять і пишуть багато інтернет-видань, які завжди реагують швидко. Одна з передач проекту “Великі українці” багатьох просто обурила. Чого вартий виступ Симоненка з рекламою Леніна як великого українця. А що сталося б із деякими патріотами, якби зачитали весь список? Кажуть, що там є Лев Троцький, а також чимало і не відомих українцям імен аж до Давідофф Зіно. А хтось уперто просував SMS-голосуванням у “великі” екс-міністра внутрішніх справ Цушка. Можна побудувати на цьому непоганий гумор і велике захопливе шоу. Хоч усі ці проблеми з великими і загалом з українцями самим українцям болять особливо, тому ніхто крім іноземця Савіка Шустера шоу на українських проблемах робити не буде. З усього видно, що Україна світовий тест програмою “Великі українці” не складе. Це добре розуміють ті, хто знає історію й душею відчуває становище українців як нації. Мені дуже хотілося взяти участь у проекті, але не зробив цього підсвідомо, і аж тепер знаю чому. Після першого етапу голосування в мене виявилось більш ніж треба інформації для висновків. Найголовніший — не варто українцям сприймати серйозно, брати участь і підтримувати ерзац-проект світового тесту, який зробить українцям подвійну погану послугу. По-перше, створить невиграшний для нас імідж у вищих світових фінансових колах. По-друге, тестування української душі епатажним стресом такого типу шоу неприпустимо відкриє діловому світові всі потаємні слабини українського суспільства, що спокусить діловий світ до гріха заробляти величезні гроші. Це рівнозначно нашому повному інформаційному оголенню серед окопів світової інформаційної війни чи то пак революції. Якби Ленін жив зараз, саме так — інформаційними провокаціями і технологіями — він творив би світову революцію, звісно ж, в “інтересах трудового народу”. І в Україні дехто з розумників каже, що це проект в інтересах українців, щоб вони з’ясували нарешті, хто вони і що та хто їхні авторитети. Кажуть, що українці бідні й держава досі не спромоглася зробити власний проект, а тут такий подарунок… Хай згадають байку про сир у мишоловці! Сучасні світові мишоловки можуть вміщати цілі нації-вигнанці і зачиняються нечутно та невідомо коли. Раз — і є чергова “заготовка” для великої шахової світової гри в інформацію та фінанси. Саме ми можемо опинитися в ролі такої “заготовки” поза чергою — надто ми спокуслива країна. Проект “Великі …ці” відбувся в Англії, Америці, Португалії, Чехії, Болгарії, потім у Південній Африці. Отже, спочатку протестовано сильні нації, потім слабші, потім геть ослаблені колонізацією. Україна пішла поза чергою як дуже ослаблена й водночас фінансово спокуслива, але непередбачувана в гуманітарно-політичному сенсі і тому потребує ґрунтовного інформаційного тестування. Останнє діловому світові конче потрібно для зменшення так званих фінансових ризиків інвестицій. Хоч чужий капітал не поводиться як інвестиційний, а зовсім інакше. Це зрозуміло і не економістові, про це свідчить наш рівень життя. Поки що капіталові вдається зберегти темпи надзбагачення, але це ненадовго, бо вже точаться розмови про надзвичайно низький відсоток людської платні у собівартості продуктів і послуг. Може, декому здається неймовірним зв’язок проекту “Великі українці” і багатьох новинок українського інформаційного простору з суто прагматичними цілями — елементарним тестуванням світовим бізнесом українців на благонадійність. З цим боротись неможливо, як неможливо зупинити не дуже вигідну для ослаблених країн поведінку світової фінансової системи, яка підминає під себе все і насамперед сферу інформації. Вихід є — держава повинна провадити свою інформаційну політику, спрямовану на захист національних інтересів. Робити це треба, незважаючи на протести фальшивих демократів і лібералів. Держава мусить знати, кому довіряти виконувати модні світові проекти. Їх відкинути неможливо, але слід здійснювати у ретельно виваженому саме українському виконанні і з підтримкою держави, яка не може байдуже віддавати в оренду поле національних інтересів і спостерігати з позиції стороннього. Україна і так переживає штучну гуманітарну руїну. Вихід із ситуації, що склалась навколо програм Савіка Шустера і проекту “Великі українці”, є, але це не під силу поодиноким партіотам чи навіть організаціям — вони можуть лише відчайдушно протестувати. Завадити легковажному перетворенню болючих проблем українців на сумнівне шоу, на що перетворюється практично все українське телебачення, по-справжньому може нова державна влада і Президент. А хто ж іще?
