ПОГАСНЕ ЧИ ЗНОВУ СПАЛАХНЕ?

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,м. Ірпінь Київської обл.

У день більшовицького перевороту жителеві села Шершні (нині Тиврівського району на Вінниччині) Сергієві Порфиловичу Бестелесному виповнилося 22 роки. Він мав звання унтер-офіцера, за мужність і героїзм на фронтах Першої світової війни його нагородили Георгіївським хрестом четвертого ступеня. 

У рідному селі Бестелесного поважали як активного учасника громадського життя. Він співав у сільському хорі, брав участь у роботі “Просвіти”, завжди ходив в українському національному одязі. Дуже любив свою родину — дружину Фросину, дочок Галину й Ніну.Коли розпочалася колективізація, Сергій Бестелесний добровільно здав свої дві з половиною десятини землі у колгосп та ще й дав гроші на придбання сільськогосподарського реманенту.З 1934 до 1938 року С. Бестелесний працював на Шершнянському плодозаводі бухгалтером і касиром.Якось пізно ввечері, коли йшов дощ, у хату до Бестелесних на кілька хвилин зайшов директор заводу Г. І. Янковський і попередив: “Ви не бачили мене, а я вас. Сергію Порфиловичу, беріть відпустку і їдьте з села хоч на місяць у Могилів до родичів”. Бестелесний відповів: “Перед владою не маю жодної провини, мене нема за що заарештовувати, і я нікуди не поїду”.А через кілька днів енкаведисти його заарештували. Старша донька Галина Сергіївна згадує: “Наступного дня нам вдалося побачити батька в підвалі Тиврівської міліції. За ніч його волосся стало білим, а обличчя — жовто-сірим. Мене виключили з Київського індустріального інституту як дочку “ворога народу”. В нас відібрали город, навіть подвір’я, межу провели попід самим порогом. На маму як на дружину “ворога народу” наклали непосильний податок. Коли до влади прийшов Хрущов, батька реабілітували, а мене знову прийняли до інституту. Тоді на наш запит надійшла відповідь, що батька репресовано як “націоналіста й активного учасника Спілки визволення України і “Просвіти”, а також було написано, що він “помер по причині важкої хвороби”. Лише 1997 року ми отримали довідку, що батька розстріляли у Вінницькій тюрмі 25 травня 1938 року”.Це одна з багатьох українських трагедій, про які розповідає Василь Рудий у своїй документальній книжці “Розстріляне Надбужжя”, яка нещодавно побачила світ у Вінниці.Після придушення селянського повстанського руху комуністичний режим бачив ідейних супротивників в українських науковцях, учителях, студентах — в українській інтелігенції, а також інших свідомих українцях.Ще 12 липня 1920 року Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову “Про “Просвіти” з метою їх ліквідації як осередків контрреволюції, на які в жовтні 1922 року пленум ЦК КП(б)У навісив ярлик “дрібнобуржуазних, націоналістичних, куркульських установ”.Василь Рудий зазначає, що на Поділлі тоді у кожному місті й селі успішно діяли “Просвіти”. Наприклад, до складу “Просвіти” у селі Жахнівці (нині Тиврівського району), за спогадами старожилів, належало понад десяток сільських інтелігентів, які навчали односельців грамоти, знайомили їх із новинами політичного, економічного та культурного життя країни, влаштовували вистави, концерти в сільському клубі, організували хату-читальню. Всіх їх було звинувачено в націоналізмі, заарештовано, а “Просвіту” як “буржуазну шкідливо-ворожу установу” ліквідовано.Усією Україною прокотився вал переслідувань і ліквідації “Просвіт”.Наприкінці книжки “Розстріляне Надбужжя” Василь Рудий звертається до сучасності: “Під час президентських виборів 2004 року над нашою рідною Україною, здавалося б, помаранчево заполум’яніла зоря свободи, зоря очищення від зла. Але вона, не встигнувши розгорітися яскравим полум’ям, невдовзі почала гаснути, задушена тяжкою спадщиною сталінізму. Чи ж погасне повністю, чи знову спалахне, — залежить від кожного з нас, українців!”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment