ВОЛІ НАРОДНОЇ ДЗВІН І ШАНА ГЕРОЯМ

Богдан ЧАЛИЙ,козак, член Національної спілки журналістів, м. Суми

7 листопада 1917 року Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. А вже 10 листопада у Петрограді прийняли рішення придушити “контрреволюцію” на півдні Росії, тобто й на Україні. До контрреволюції належала й Центральна Рада. Так розпочалася війна Радянської Росії з незалежністю українського народу. 

17 грудня Центральна Рада одержала від більшовицького Раднаркому ультиматум підкоритися більшовицькій Росії, та відхилила його. Тоді 30-тисячна більшовицька армія під керівництвом Антонова-Овсієнка розпочала проти УНР війну. З Харкова через Суми й Полтаву насувалися війська Муравйова, з Гомеля — армія Берзіна, а з Брянська через усю територію Сумщини рухався у напрямку на Київ, як свідчить ще й сьогодні меморіальна дошка на станції Ворожба, “1-й московський загін Червоної гвардії її особливого (тобто карального — Б. Ч.) призначення імені Московської ради”. Створений за ініціативою Леніна, загін “визволяв” від гайдамаків станцію Ворожбу і надав “допомогу” трудящим Сумщини у встановленні радянської влади. Соромно й гірко читати ці слова сьогодні, коли вся Україна славить подвиг героїв Крут, а на Сумщині — батьківщині Президента — ще й досі прославляють карателів. Доки ж це триватиме?І як доповнення до цієї чорної дошки нашої ганьби, у вокзальній залі височить на п’єдесталі ще один “герой” приборкання крутян Павло Дибенко, який допомагав іноземним розбійникам душити молоду Українську державу. І над усім цим велична панно-картина 4 на 9 метрів сумнозвісної Переяславської ради “Навіки разом”.Тож на станції Ворожба, через яку йде дорога на Крути, ще й сьогодні нічого не змінилося, як і 90 років тому. Дивлячись на червону зірку на височенному флагштоці замість державного прапора України та її герба, я запитав: “У вас час зупинився?” І почув у відповідь: “А й справді годинник не працює!”Ніби є всенародно обраний Президент, який видає укази про вшанування героїв Крут, діє новий уряд, але є й такі оази неприпустимої байдужості до української національної історії, її державності.Десятки разів проблему порушували сумські газети, але віз і нині там. Бо не виконують Указу Президента, не виконують розпорядження про вшанування пам’яті героїв Крут звуковими сигналами — гудками потягів, які проходять повз Меморіал у Крутах. Мовчить і керівництво Конотопського відділу Південно-Західної залізниці, у віданні  якого перебуває станція Крути. Чернігівській обласній адміністрації байдуже, що лісосмуга з боку Конотопа повністю закриває неосвітлений у нічний час Меморіал, а тому й сталися ті два ганебні випадки наруги над пам’ятником героям Крут.Та повернімося до кривавого січня 1918 р. Ворог окупував Харків, Чернігів, здолав опір у Сумах. Із Києва на Чернігівщину боротися проти російських окупантів виступає військова школа в складі  600 осіб під командуванням сотника Носенка. Разом з іншими вони обороняли вузол Бахмач—Конотоп. Двадцять днів тривали неперервні бої.Сумський професор Ігор Дужий зі спогадів бабці розповідає, як у середині січня 1918 року кількома ешелонами прибуло до Бахмача з Москви багато військових, серед них і моряки. Якось рано-вранці невелику групу моряків-українців (бо розмовляли українською) із закривавленими головами, без зброї провели повз бабусину садибу на кладовище до залізничного насипу, що був тоді межею міста. Моряків вів загін латиських стрільців. Хтось із полонених вигукнув: “Ганьба окупантам!” У відповідь почулася добірна російська лайка й удари прикладами. 19 моряків-українців розстріляли, а загін поспіхом повернувся до своїх потягів, що прямували на Київ. Поховали мучеників уночі мешканці району, який у Бахмачі називають московським.За кілька днів містом поповзли чутки, що на станції Крути студентська молодь Києва збройно зустріла московське військо, аби не пропустити його до столиці. Хтось потай встановив на могилі моряків величезний дубовий хрест з двох товстих чотиригранних брусів, якого зрізали вже совєтські солдати під час визволення Бахмача від німців у вересні 1943 року. Так і залишилася ця могила безіменною досі, хоч ми, козаки, клопоталися про встановлення пам’ятника перед владою ще торік.А в Києві обдурені більшовиками робітники заводу “Арсенал” вчинили заколот. В останні дні січня 1918 року, щоб стримати просування до Києва більшовицьких орд, сформували і відправили поїздом до Бахмача допоміжний курінь студентів — Січових Стрільців під командуванням сотника Омельченка. 29 січня удосвіта потяг зупинився на станції Крути, де прибулі зустрілися із залишками гайдамаків, що відступали від станцій Ворожба та Макошин. Тут зібралося 250 юнкерів, студентів та гімназистів, гайдамаків і вільних козаків — 100. На всіх було три гармати сотника Семена Лощенка.На кожного бійця розподілили по три набої — арсенал нібито був у штабному вагончику, який хутко зник, коли підходили більшовики. Ворог обійшов лінію оборони з обох боків, і праве крило, де були юнкери, відступило з боєм до своїх порожніх вагонів. Ліве, студентсько-гімназійне, відійшло до станції, що вже була в руках ворога. Юнаки кинулися у свою першу й останню багнетну атаку — і майже всі загинули.Двадцять сім з них потрапили в полон. Спочатку вояки “революційної армії” по-звірячому знущалися над юнаками, а наступного дня розстріляли їх, заборонивши місцевим селянам ховати. Перед розстрілом юнаки співали “Ще не вмерла Україна”.Сімох поранених, переплутавши зі своїми, більшовики відвезли до Харкова лікувати. Так вони вціліли і пізніше розповіли про все, що відбулося.Перемога під Крутами відкрила російському війську шлях на Київ. Перша більшовицька окупація столиці України тривала три тижні. Коли ж армія УНР повернулася, на полі бою зібрали кілька десятків тіл полеглих і перевезли до столиці. 19 березня 1918 року їх поховали в братській могилі на Аскольдовому цвинтарі. На похоронній церемонії з промовою виступив Михайло Грушевський, який почав словами античного поета: “Солодко і славно вмерти за батьківщину!”1919 року могилу крутянських героїв більшовики зрівняли з землею, згодом тут виріс парк. Зараз біля колишньої могили героїв проходить новий автомобільний шлях — Паркова дорога. Там встановили пам’ятний знак — хрест.Пригадую, як років з 15 тому на одному зі з’їздів “Просвіти” її голова Павло Мовчан порушив питання про гідне вшанування героїв Крут. Тоді головна рада “Просвіти” та її центральне правління приїхали на станцію Крути, де зустрілися з козаками Конотопа, Сум і Бахмача. Домовилися встановити символічний спершу дерев’яний, а потім металевий Хрест пам’яті. Звернулися до тодішнього Президента України про належне вшанування крутян.І нарешті лише Президент Віктор Ющенко напередодні 15-ої річниці Незалежності України відкрив Меморіал юним героям, споруджений коштом українського бізнесмена, голови Індустріального союзу Донбасу Сергія Тарути. Автор Меморіалу — Анатолій Гайдамака, земляк-чернігівець, який є також автором відомого Хреста пам’яті жертв Батурина. Тож хай цей Меморіал пам’яті героїв Крут буде тим дзвоном, який не дасть нам забути їхній подвиг. Мріємо, щоб у Сумах з’явилася вулиця Героїв Крут.Небагато імен тих героїв зберегла історія. Це, зокрема, студенти Божко-Божинський, Микола Лизогуб, Олександр Попович, Володимир Шульгин, гімназисти Павло Кольченко, Липський, Євген Тарнавський, Андрій Соколовський, Микола Ганкевич. До 90-ої річниці подвигу героїв Крут Президент і Гетьман України В. Ющенко підписав Указ, який не всі чиновники виконують.Що ж мають робити українські патріоти, козаки? На місцевому рівні вимагати від влади вшанувати героїв. І тоді такий важливий і потрібний для українства Указ не спіткає сумна доля подібних йому попередніх. ТАМ, ДЕ ТРИСТА ЛЯГЛО КОЗАКІВ

Слова Василя Зайця                                    Музика Тетяни Димань

Правди сонцем осяяна днина,Боже слово окрилює люд.Піднімає чоло Україна,Поспішає на прощу до Крут.

Приспів:Ой ви, Крути, засніжені Крути,Наше горе і праведний клич,Нам ніколи про вас не забутиНа крутих перевалах сторіч.Пломеніє калина вогниста,Наче рани палких юнаків.В грізний час прилетіло їх триста,Кожен жити, кохати хотів.Приспів.Грійте віру, палаючі грона!Линь, нових Термопіл гордий спів!Піднімайтесь, борців легіони,Там, де триста лягло козаків!Приспів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment