У Національному музеї літератури України відкрилася виставка живопису Валерія Франчука “Розгойдані дзвони пам’яті”. Цикл, присвячений пам’яті жертв голодоморів, демонструвався у багатьох містах України і викликав щирі відгуки глядачів. Пропонуємо до Вашої уваги деякі з них.
На виставки свого давнього друга Валерія Франчука завжди приходимо, як на сповідь до батька й матері.
Титанічна постать! Геніальний художник! Правдивий літописець стражденної української історії…
Гідно не пошанований, недооцінений… І річ не в Шевченківській премії, яку він давно заслужив і лауреатом якої давно вже є за ухвалою Історії й самого Тараса.
Головне — ми недоосмислили його. Адже він торує принципово самобутні путівці в малярстві. У нас є традиціоналісти, авангардисти. Перші не завжди національні, другі завжди космополітичні. Валерій Франчук чи не першим зумів створити модерний живопис, який є наскрізь українським. І то його історична заслуга. Чудуєшся: на кожній виставці він інший. І діапазон — від абстракціонізму до імпресіонізму.
Тож який незбагненний творчий потенціал цього художника!
І він завжди був, є і буде народним українським Художником — незалежно від того, поцінують його чи ні.
Олексій ГУБКО,
науковець, психолог і письменник,
Василь ЗАВГОРОДНІЙ,
заслужений артист України,
лауреат премії
ім. Катерини Білокур
* * *
Чудово, що в Національному музеї літератури експонується виставка живопису Валерія Франчука “Розгойдані дзвони пам’яті”. Стільки народного болю і страждань передано в працях художника!.. Він закликає нас пам’ятати, що було з українським народом в 30-ті роки, замислюватися, чому такої трагедії зазнали українці. Виставка глибоко символічна, несе велике державотворче значення, оскільки зорієнтована на виховання патріотизму й почуття господаря на своїй землі. Живопис Франчука — це біль за минуле і надія на майбутнє.
Тетяна КОНОНЧУК,
культуролог, дослідниця теми Голодомору в українській культурі
* * *
Вітаю, шановний, талановитий Валерію, з новими роботами. Ваше життя — це велика праця, але відчуваю, що Вам все дано легко. Ваш внесок в українське мистецтво вже сьогодні відчувається, як солоспів, як ціла книга поетичного світогляду, світосприйняття чутливої людини. У Вас свій шлях, світлий, натхненний, цілеспрямований. Нехай він буде багатим, щасливим та довгим.
Бажаю Вам щастя, здоров’я. Уславлюйте Україну!
І, як завжди, знаходьте той внутрішній вимір, який бачите очима художника у навіть непомітних, здається, речах, те, що запалює, тривожить і підносить душу кожної людини, збагачує її.
Людмила МАРЦЕВИЧ,
народна артистка України
* * *
Творчість В. Франчука — це новий вітер в українському мистецтві, спружений національною природою. Його картини не лише відображають сторінки — і білі, й чорні — буття українців упродовж тривалого історичного часу, а й вбирають у себе народну стилістику малярства, вивершену до високих академічних зразків. Кольорова гама й особлива композиційність творять неповторну ритміку і напругу, які дають змогу проникнути в саму суть речей, подій, відображених Митцем. Картини В. Франчука — це панорамні філософські твори, вишиті з безлічі самодостатніх замальовок, епізодів, кожний з яких — окремий твір.
Творчість В. Франчука формує ще один прекрасний образ нашого народу, України. Тому й переймає гордість за автора.
Успіхів, творчих злетів Вам, пане Валерію!
Іван ЗАЄЦЬ
* * *
Щиро дякуємо за виставку. Це наш біль, про який треба пам’ятати завжди. Дзвони болю хай залишаються на картинах, щоб не повторилися в житті нашого народу.
С. КОБЕВКА
* * *
Я не аналізуватиму тем, циклів чи окремих картин, бо творчість художника Франчука в площині української історії загалом має бути оцінена і відзначена як епохальна подія, як підсумок важких роздумів, переживань, як оцінка художником того, що дала нам 70-річна побудова комуністичного раю. Своєю творчістю Франчук висловив думку тієї частини українців, які ще до розкриття архівів усвідомили, куди ми йдемо. Його творчість — це осуд системи й методів вишуканого знущання над людьми. Картини В. Франчука мають бути у Музеї Голодомору, будити нашу свідомість і совість, бо не буде нам прощення від душ невинно убієнних і замордованих, якщо будемо байдужими до того, що сказав нам Митець.
Микола ШАФІНСЬКИЙ,
м. Хмельницький