РЕАЛЬНИЙ СТАТУС РОСІЙСЬКОЇ МОВИ

Володимир ФЕРЕНЦ,м. Івано-ФранківськПоширення російської мови в Україні значне. До російськомовності етнічної додається російськомовність вимушена і ділова, пов’язана з об’єктивною потребою послуговуватися цією мовою як однією з мов міжнародного спілкування. Різні сфери застосування російської мови законодавчо, на рівні суспільної свідомості та політично майже не розрізняють. Одні над цим просто не замислюються, інші роблять на цьому велику політику, користуючись недовершеністю правового неврегулювання статусу російської мови.Застосування російської як мови компактно розміщеної етнічної групи визначає Конституція, але мовне законодавство врегульовує лише концептуально. Невизначеність правового статусу російської компактної етнічної групи дає змогу махінаторам зараховувати туди ж і російськомовних етнічних українців. Після повного правового врегулювання статусу російської мови політики-державники і громадяни зможуть нарешті предметно критикувати конкретних зацікавлених пропагандистів руйнівної для держави геополіттехнології протягування офіційного чи державного статусу російської мови. Зараз усе зводиться до емоційних взаємозвинувачень і образ. Телешоу на цю тему справляють принизливе для українського суспільства, прикре і доволі гнітюче враження.Закон повинен прагматично врегулювати порядок застосування російської мови громадянином — представником етносу задля збереження етнічної самобутності відповідно до статі 11 Конституції. Держава не може повноцінно цьому сприяти, якщо законодавчо не визначеним досі залишається статус території, де компактно проживає етнічна меншина. На мою думку, це повинен визначати закон, адже стосується територіально-адміністративного розмежування України за етнічною ознакою. Закон має містити вичерпні ознаки російської етнічної громади, щоб виключити зарахування до неї етнічних українців і громадян іншого походження лише на підставі їхньої російськомовності. Потрібен всеукраїнський стандарт збереження і розвитку етнічної самобутності, і це, безумовно, допоможе повернути самобутність і зросійщеним українцям також. Основний критерій — плекання національних самобутніх традицій, віри, культури, устрою життя. Тут є серйозні проблеми. Колишнє домінуюче становище російського етносу негативно позначилось на збереженні ним власної самобутності на теренах колишніх союзних республік. Етнічні ознаки росіян на цих територіях виявилися доволі розмитими і залишилась яскраво виражена російськомовність. Серед російської етнокультури в інформаційному просторі України домінують готові взірці з Російської Федерації. Справжнє етнічне життя російської та інших етнічних громад потребує детального вивчення й аналізу. У підсумку слід прийняти закон про порядок визначення територій компактного проживання національних меншин, а також закон про кожну зокрема означену територію компактного проживання меншини: російської, угорської, румунської, грецької тощо.Термінового врегулювання вимагає порядок застосування в Україні мов міжнародного спілкування. Ідеться не лише про російську, а й англійську та інші мови. Цілком очевидно, що неуважне і невнормоване застосування мов міжнародного спілкування за інерцією поширюється у сферу пріоритету державної мови. Внаслідок цього відбувається звуження сфери застосування державної мови в публічній діяльності. А тому, що поширеною мовою міжнародного спілкування в нашому реґіоні є російська, відбувається витіснення української мови з багатьох сфер суспільної діяльності, орієнтованих на експорт і тісні ділові зв’язки з Росією і навіть з Польщею. Якщо найближчим часом не прийняти прагматичного закону про обов’язковий порядок застосування мов міжнаціонального спілкування, звуження сфери застосування державної мови досягне критичної межі. Цілком очевидна нагальна потреба одночасного прийняття закону про державну мову. Необмежене застосування російської у сфері конституційного пріоритету державної об’єктивно не вигідне і російській етнічній громаді. Звичайно ж, приємно чути свою мову скрізь, але для збереження самобутності російської етнічної громади достатньо, щоб рідну мову плекали представники цієї громади. Завжди знайдуться провокатори, які не дадуть спокійно жити громадянам російського походження і зросійщеним українцям сходу чи півдня, провокуючи їх на боротьбу за розширення застосування російської мови в Україні. Напевно, багатьом українським росіянам незручно за тих політиків, які кричать про захист російської мови як мови загроженої, посилаючись на закон про ратифікацію Хартії міноритарних мов. Цей закон занадто суперечливий, краще Верховній Раді його негайно переглянути і привести до норми. Хоч від унормування комплексного статусу російської мови залежить спокій суспільства, стабільність і зорієнтованість парламенту лише на національні інтереси, а в підсумку — світова конкурентоспроможність і самостійність України. Від цього залежить єдність суспільства і добробут усіх громадян.
Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis