Про дивовижні пригоди ангела Фелікса та його друзів

Алла ДИБА, літературознавець, член Національної спілки письменників України“Тепер можеш іти додому й писати. Це стане метою твого життя і буде моїм подарунком. Нехай твоєю зброєю буде слово”, — либонь, так мовив колись на вухо ангел норвежці Еві-Марії Люнд. Ця жінка — глибокий знавець мов — перекладає з французької (і французькою!), англійської, італійської, німецької, фламандської, шведської й данської. Мистецтвознавець, театрознавець, музикознавець. Автор наукових досліджень.А 2004 року Ева-Марія Люнд подарувала читачам доволі чудернацьку повість “Викрадач ангелів” (переклад українською Галини Кирпи, художнє оформлення Катерини Міщук). Карколомний, глибоко сучасний і водночас занурений у далекі минулі століття надзвичайно захопливий сюжет.Ця книга — дебют письменниці у дитячій літературі. Чому ж я, доросла, здавалося б, обтяжена знаннями, проблемами й турботами, так щиро плачу над її сторінками і так просвітлено радію успіхам головного героя та його друга-ангела? Може, тому, що кожен із нас десь глибоко в душі назавжди залишається дитиною? А може, тому, що це справжній твір? Саме на його унікальність і звернула увагу автор післямови до українського перекладу літературознавець Зоя Жук: “…особливістю “Викрадача ангелів” є те, що в цій повісті зовсім немає протиставлення дитячого й дорослого світів, як ми звикли бачити в багатьох сучасних книжках для підлітків. Натомість чітко показано вічні родинні цінності — затишок дому, взаємну любов і довіру в сім’ї, життєву потребу пам’ятати своє коріння, протистояти усім спробам сучасної цивілізації перетворити людину на безбатченка”. Отже, у повісті навмисне ніяк не культивується (навпаки — вмотивовано, але ненав’язливо заперечується) безліч разів оспівана в літературі проблема антагонізму батьків і дітей. Герої “Викрадача ангелів” — дванадцятирічний Фабіан Рінґер, його однокласники Понтус, Роза і Райн, їхні батьки — дзвонар, різник, пекар, учитель. Звичайні люди. Хлопчиськом-халамидником вривається на сторінки Фелікс Фукс — добрий ангел Фабіана. Огорнений могутньою духовною енергетикою, постає перед нами священик-мудрець — пастор Лінд, хранитель багатовікової культури свого народу, рідного міста й країни. Надзвичайно майстерно виписані сюжетні лінії, епізоди, фантасмагоричні видіння старого замку; створено виразні, надзвичайно сучасні алегорії “забамбуленого” футболом люду. Незабутні сцени цинічного рейдерства, спустошливого пограбування храму і “бойових” буднів дружніх родин, які забарикадувалися у скромному будиночку Рінґерів, що перетворився на фортецю, бо люди зуміли навіть без зброї стати незламними. Кумири письменниці Люнд — Ібсен і Шекспір. І хоч ці імена ніде в повісті не згадано, але міцні духовні основи достатньо прозорі й відчутні всюди. Надзвичайно важливо те, що перекладач Галина Кирпа не лише майстерно трактує сам текст повісті, а й намагається розшифрувати для нас, читачів, певні важливі поняття. Наприклад, розшифрування прізвища дзвонаря, прізвиська ангела чи ангелового вигуку. Звернімо увагу на ще одну виразну деталь — прізвище священика у повісті Лінд із норвезької перекладається “липа”, а прізвище авторки повісті Люнд означає не якусь одну липу, ясен чи сосну, а цілий гай — могутня метафора в самому імені. І якщо цю гру прізвищ можна назвати випадковою, то все одно без дієвої участі ангела тут не обійшлося, й Ева-Марія Люнд, сама того не відаючи, чарівно перетворюється на казкову фею. Ім’я однієї з головних героїнь — матері — Віта (життя) — традиційне для жінок її роду. У більшості країн світу є жінки з таким іменем, бо то справді ім’я-оберіг. Ева-Марія Люнд це примітила й відтворила.“Викрадач ангелів” — дуже патріотична повість, вона вчить людину любити своє місто чи село, берегти й шанувати його історію, передати нащадкам, не знищивши й не загубивши тих скарбів, що дісталися від пращурів. І все це подано у повісті не в якомусь настирливо-моралізаторському ключі, а навпаки — ненав’язливо, вправно, людяно, саме так, як може розповісти про це своїй любій дитині мати. Мати сучасна, глибоко і всебічно освічена, з чистою, люблячою душею. Розповісти так, щоб аж мурахи по тілу побігли, коли в якусь хвилину розумієш, що лицар, який жив сім століть тому, твій — хай і далекий, але такий рідний — прабатько, рятівник, оборонець, ангел. І ці руїни старовинного замку, порослі чагарями, і ці унікальні старовинні книги й документи з велетенської бібліотеки — пам’ять твого роду і народу, твої найдорожчі скарби, твоє майбутнє. І церква з унікальними іконами, вітражами, скульптурами, які створили колись твої далекі предки, які творить сьогодні твоя мати-художниця. І ця музика органа й дзвонів від дядька-органіста Птахоспіва і твого батька-дзвонаря — це твоя і твоєї родини вічність. Мова перекладу — чиста, добірна, жива, за якою безпомильно вгадується блискучий текст оригіналу, бо ж зі слабкої основи навіть найвправніший, найгеніальніший перекладач не зробить шедевра.Книга читається на одному диханні, як захопливий детектив, ні на мить не випускаючи читача з обіймів майстерно виписаного сюжету. Фантастична, навіть містична колізія вібрує на грані можливої катастрофи і постійно виводить читача й героя із запаморочливих лабіринтів буття до світла, до перемоги.Сили земні й сили небесні, люди, ангели, злочинці, рідне місто — усе тут сплелося в талановито вималювану письменницею розгорнуту алегорію сучасного буття. Ева-Марія Люнд невтомно сповідує шляхетність помислів і вчинків, те справжнє лицарство, яке завжди було близьким і українській духовній традиції. Так само, як авторка виводить родовід своїх героїв від звитяжних лицарів, її духовний родовід як письменниці, що зважилася писати для молодого покоління, прослідковуємо в естетиці Г. К. Андерсена та Астрід Ліндґрен. Але тим і цінний справжній новий письменник, що він інший, оригінальний.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment