RSS

ВАСИЛЬ СТУС — ПЕРЕКЛАДАЧ

У Києво-Могилянській академії відбувся науковий семінар, приурочений до сімдесятих роковин від народження Василя Стуса. Тема зустрічі була трохи незвичайною, не затертою багатьма поколіннями науковців — Василь Стус як перекладач.

Ганна ТРЕГУБ,студентка НаУКМА

Добре відомо, як формується образ значущої для літератури постаті: літературні митці проходять крізь шкільне горнило, яке видає назовні якісь дивні, неживі штампи, що закарбовуються за роки навчання на рівні підсвідомості. Ми не знаємо людей, знаємо уніфіковане поняття. Шевченко в нас — Кобзар, Франко — Каменяр, Леся Українка — Велика Страдниця чи Велика Хвора, Стус — Шістдесятник-дисидент… Отже, маємо уявлення про роздуту до неймовірності одногранність певної літературної постаті. 

Але як бути з тим, що кожний з них — особистість  багатоаспектна? Чи ж варто працювати тільки у вузькому оперативному просторі мислення, коли є всі умови відкрити шлях до нового, ще не баченого всесвіту?Метою цього наукового заходу було показати Стуса у новій якості, відкрити його всесвіт, і, відкриваючи, вшанувати непересічну особистість, віддати свою дещицю шани.Стусові, на вік якого припала крижана епоха тотального “совєцького шмону”, час прискіпливого гноблення людських душ у тісних рамках простору “коректного” мислення, клонування безликих ґвинтиків механізму держави, що намагалася стерти всі індивідуальні особливості, перетворюючи нації на сірі маси з пласкою думкою, хотілося жити і мислити вільно.На той час, за свідченнями його знайомих, і за ту саму провину, що і він, кинутих на загибель до мордовських або камчатських таборів, тих, кому поталанило повернутися назад, єдиною прогалиною, де ще можна було, умовно кажучи, розвернутися, була царина художнього перекладу, до того ж, платили в ті часи за цю працю добре. Стусові, та й усьому поколінню поетів 60-х, яким не давали годуватися з власної поезії (бо хто ж надрукує забороненого поета?), доводилося виживати. І не так страшно було померти з голоду, як збожеволіти від мисленнєвої тиші та творчого застою. Переклади, особливо поезій, давали творчий простір і водночас забезпечували виживання особистості. Але ж недаремно український переклад — один із найкращих у світі. Це пояснюється не лише особливостями мови або професіоналізмом перекладачів. De facto все дуже просто — самі перекладачі є письменниками, що оперують ідеями, втілюючи їх у слові. Саме до їхньої когорти належить Василь Стус. І зовсім не важливо, як саме його позиціонувати — поет-перекладач чи перекладач-поет. Художній переклад та поезія — дві гілки одного дерева літератури, і їхнє поєднання збагачує її більше, аніж псує.Оригінальний іншомовний текст — це лише недосяжний для більшості факт, який потребує соковитої інтерпретації, щоб цю духовну їжу можна було спожити. Інтерпретація — ось та площина, де перекладач еманується назовні повністю, і від цього самовиливання залежить успіх усієї справи. Стус подарував Україні цікавого, повнокровного Рільке, Целяна, Кіплінга, Цвєтаєву тощо. І сьогодні з подивом відзначаєш: це зроблено дуже майстерно. Переклади звучать саме так, як і оригінальні твори, і зміст залишається автентичним, не спаплюженим.Аналізуючи твори, які переклав Стус, можна вивчати історію тієї доби не з позиції ката, а з позиції пригноблюваних. Тому можна збагнути справжні причини, підтексти того, що тоді відбувалося. Переклади Василя Стуса та багатьох інших, іменитих нині та безіменних, були засобом віднайти влучну, ефективну зброю в умовах нерівного, нешляхетного двобою, де на кону було все — право жити вільно, самостійно, не залежати…Лише вільна людина може впливати на власне та суспільне життя. А вільний митець може створити справжній шедевр — не на замовлення, а цілком спонтанно, за покликом, за імпульсом власної душі, в згоді з самим собою. Саме так твориться краса, що несе світло добра. Стус волів до кінця бути цілісним. Можливо, саме тому він створював такі неперевершені переклади, такі метафізичні й водночас конкретно земні поезії…


Ще немає коментарів

You must be Увійти для коментування.