Олена МОРОЗОВАІз здобуттям Україною незалежності поступово змінюється й наше бачення власної історії. Освіченість та патріотизм — більше не привід для звинувачень в “антирадянській поведінці”. Свого питомого значення набуває слово “націоналіст”, яке десятиріччями вважали ганебним ярликом. Нарешті ми не соромимось усвідомити себе нацією, народом з багатовіковими традиціями та славетним минулим. По краплині витискаючи з себе рабів, позбавляємось “малоруського” комплексу меншовартості. Зрештою, генетична пам’ять бере своє. І ми самі, і наші північні сусіди розуміємо: погрозами перекрити крани з блакитним паливом не вдасться втоптати в бруд національну гідність. Однак масові рецидиви “історичної амнезії” досі трапляються. Варто лише згадати, на що перетворюються чергові святкування річниці ОУН-УПА або численні акції протесту українців, які не хочуть дивитися фільми, дубльовані державною мовою. Зрозуміло, можновладці спекулюють історичними фактами, заробляючи політичні дивіденди. Але чому на нескінченні провокації реагує широкий загал? Чому не вимагаємо правди, повсякчас задовольняючись “прийнятними” версіями? Днями в СБУ пройшли чергові громадські слухання. Служба безпеки розсекретила важливі історичні документи щодо діяльності ОУН-УПА, які досі перебували під грифом “цілком таємно”. Ретельно вивчивши архівні матеріали, історики, залучені до проекту, дійшли висновку: славнозвісний батальйон “Нахтігаль” не брав участі в єврейських погромах, що відбулися 4—7 липня 1941 року.— Версія про причетність українських добровольців з батальйону “Нахтігаль” до розстрілів польських інтелектуалів та масових єврейських погромів у Львові 1941 року тривалий час побутувала в радянській та польській науковій літературі, — каже доцент Київського національного університету ім. Т. Шевченка, історик Іван Патриляк. — Найновіші дослідження вітчизняних та польських істориків доводять необґрунтованість цих звинувачень. Таких висновків дійшли й у західнонімецькому суді, де розглядали справу про причетність “Нахтігалю” до злочинних акцій.Співробітник Галузевого державного архіву СБУ, історик Олександр Іщук стверджує: переконливим доказом непричетності українців до згаданих злочинів є документ під назвою “До книги фактів”, який зберігається в СБУ. Його знайшли у добірці архівних матеріалів ОУН вшитим представниками органів держбезпеки УРСР в середину справи. В описі доказ значився просто як “документ на украинском языке” — саме тому він довго не привертав уваги науковців, і в часи існування КДБ, і після 1991 року. Зміст документа такий: “Представники прибувших до Львова у великому числі відділів гештапа звернулись різними дорогами до українських кругів, щоб українці урядили триденний погром жидів. “Замість уряджувати маніфестаційні похорони політв’язнів, помордованих більшовиками, — говорили вони, — краще зробити велику відплатну акцію на жидах. Німецькі поліційні та військові власті не будуть в цьому перешкоджати”. Проте українці відмовились.Майор Гайнц, командир I-го батальйону полку “Бранденбург-800”, що в перші дні окупації Львова виконував обов’язки коменданта міста, у своїх свідченнях на суді показав: “Десь від обіду 30 червня 1941 року вигляд Львова зовсім змінився. Усі вулиці були заповнені відділами крокуючого війська. Я був дуже зайнятий, і того дня або наступного ранку — 1-го липня — стягнув усі відділи “Бранденбург” і “Нахтігаль” із зайнятих ними об’єктів… Поки ці два батальйони стаціонували у Львові, було дедалі трудніше зорієнтуватися, хто має віддавати накази. Проте командир Герцнер щоденно давав мені звіти. Від нього ж дізнався, що цивільні, в основному євреї, були зневажувані найбільше поліційною комендатурою, яка була уже створена у Львові. А також спеціальною “зондеркомандою”, яка з’явилась у місті для очищення його від руїн та закопування помордованих по тюрмах. Я обережно запитав Герцнера, чи хто-небудь із мого батальйону брав участь у звірствах? Він заперечив з обуренням…”Проте нова “правда” про “Нахтігаль” видалася переконливою не всім. Головний редактор тижневика “2000” Сергій Кічігін в інтерв’ю одному з провідних вітчизняних телеканалів заявив: на його думку, історики керуються не архівними матеріалами, а наказом Президента “вивчити героїчне минуле ОУН-УПА”. Тому їх дослідження не може претендувати на об’єктивність.— Гітлер також не документував свої плани вчинити голокост, — переконує пан Кічігін. — Однак вчинив!Отже, фахової наукової дискусії знов не вийшло. Аргументи істориків не мають суспільного резонансу — ситуацію перевели в політичну площину. Без прив’язки до “замовників дослідження”, “провокацій націоналістів” та чергового розколу на ґрунті історичного минулого правда про “Нахтігаль” нецікава…
