Оксана ВІВСЯННИК, науковий співробітник Чернівецького обласного літературно-меморіального музею Юрія Федьковича,Григорій ЗАСЛАВЕЦЬ, оглядач обласної газети “Буковинське віче”У січні 2008 року творча і педагогічна громадськість Буковинського краю відзначила 120-річчя з дня смерті Юрія Федьковича.Поет, прозаїк, драматург, публіцист, невтомний трудівник на ниві народної освіти, редактор першої на Буковині україномовної газети “Буковина” посів в історії української культури одне з найпочесніших місць.Особливо важливу роль відіграв він у розвитку національної культури на українських землях Австро-Угорської імперії. Ф. Погребенник стверджував: “Він перший на Буковині почав писати народною мовою, продовжуючи і розвиваючи традиції Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, став основоположником нової української літератури на Буковині”.Традиційно вшанування пам’яті Юрія Федьковича в Чернівцях, на якому були присутні представники міської влади, облдержадміністрації, громадськості міста, педагоги, а також представницька делегація Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на чолі з ректором, розпочалося з покладання квітів до підніжжя пам’ятника поету. На кладовищі біля могили поета відслужили панахиду. А ввечері при запалених свічках у приміщенні обласного літературно-меморіального музею Ю. Федьковича відбувся літературний вечір, на початку якого прозвучали колядки у виконанні членів академічного товариства “Обнова”. Вибрану лірику поета декламували його юні шанувальники, учні міської гімназії № 4 під керівництвом лауреата міської премії імені Юрія Федьковича вчительки О. Козьмик.Зі щирими словами любові й шани до поета виступили буковинські науковці, духовенство, журналісти, педагоги, музейні працівники. Професор кафедри української літератури філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Б. Мельничук презентував свою нову книжку “Поріднений з Буковиною”, в якій розповів про літературні взаємини Юрія Федьковича й Івана Франка. Тож будьмо гідними того, що нам заповів наш широко знаний у світах земляк:Достойно єсть, пани-браття,Святих споминати,Достойно єсть їм молитись —Да ще краще, браття,Ті діла їх послідувать…
