ПОХОВАТИ І ПОМ’ЯНУТИ

Етнолінгвістика в Україні (Конобродська В. Поліський поховальний і поминальні обряди. — Т. 1. — Етнолінгвістичні студії. — Житомир: “Полісся”, 2007. — 356 с.).

Ірина КОВАЛЬ-ФУЧИЛОНині особливо актуальні наукові дослідження, зроблені на межі кількох дисциплін. Такий підхід до об’єкта дослідження дає змогу глибше проаналізувати його, побачити нові грані й можливості. Серед дисциплін, що формуються внаслідок таких досліджень — філологічна галузь етнолінгвістика. Українська етнолінгвістична школа представлена кількома науковими колективами, що працюють зокрема в Києві, Львові, Житомирі. Предмет етнолінгвістики — вивчення змісту етнокультури, тобто давньої моделі світу, побудованої за міфологічними уявленнями, або з’ясування етимології явищ духовної культури, реалізованої в різних її формах. Останні становлять предмет етнолінгвістики. Важливий аспект етнолінгвістики — дослідження мови в її зв’язку з культурою, взаємозумовленість аспектів мови і культури. Це особливо важливо в україністиці, оскільки саме на наших теренах розташовано архаїчні ареали Карпати і Полісся.

Поліссю присвячено фундаментальну наукову етнолінгвістичну працю, що нещодавно вийшла друком у Житомирі. Її автор, український діалектолог і етнолінгвіст Валентина Лаврентіївна Конобродська, багато досліджень присвятила українській духовній культурі, зокрема тій, що пов’язана з похованням померлих, узагальнила свої студії в монографії “Поліський поховальний і поминальні обряди”. Це етнолінгвістичне та лінгвогеографічне дослідження поховально-поминального обрядового комплексу Полісся.Валентина Лаврентіївна у першому томі (очевидно, другий том становитимуть карти поширення певних етнокультурних явищ) подала опис номінації та засобів супровідної вербалізації обряду в широкому мовному контексті, у єдності мовних та предметно-дійових складників цілісного культурного тексту поховального й поминального обрядів Полісся, а також інших українських і слов’янських культурних ареалів. Найважливіші елементи поліського поховально-поминального обряду проаналізовано на тлі інших явищ слов’янської культури. Така наукова студія має на меті визначити підвалини культурного явища та його номінації. Це й становить основний зміст давньої картини світу у свідомості носіїв традиційної культури.Обряди — важливий складник духовного життя народу, його культури. Вони супроводжують життя людини ще до появи в цьому світі й тривають навіть після її смерті. Поховальний обряд завершує земне життя людини, і, за народними уявленнями, вводить її в інше, потойбічне життя. Саме тому він був і залишається об’єктом підвищеної уваги науковців. Монографія Валентини Конобродської зацікавить не лише фахівців — лінгвістів, фольклористів, діалектологів, істориків, а й широкі верстви, які дізнаються, чому обмивають мерця, як за ним голосять, у що одягають, та й загалом чому здійснюють цілий комплекс обрядодій, які досі виконують у селах і містах, але вже не розуміють їхнього значення. Рецензована монографія — непересічний і надзвичайно цінний доробок не лише українських, а й слов’янських студій, присвячених поховальній обрядовості.Ще один важливий здобуток Центру етнолінгвістичних досліджень Житомирського державного університету імені Івана Франка, який очолює Валентина Конобродська, — започаткований альманах “Етнолінгвістичні студії”. Перше його число, присвячене з’ясуванню суті наукового напряму і певним складникам номінації поліської народної культури, а саме назвам одягу та взуття, родинній, весільній обрядовості, народній етиці, звичаєвому праву тощо, побачило світ 2007 року.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment