ІГРИЩА НА ДОВІРІ

Петро АНТОНЕНКО

Кажуть, що у тверезого в голові, у п’яного на язиці. Перефразовуючи цю приказку, можна сказати: що у політичних верховодів у голові, те у їхніх глашатаїв на язиці. Ось так звана незалежна столична газета “Сегодня”, політична належність якої ні для кого не секрет. Число за минулий четвер, 14 лютого. Чергове паразитування на парламентській кризі, чергові просторікування з посиланнями на “наше джерело” (улюблений прийом) в Партії реґіонів про позачергові вибори парламенту. А ще — про можливе переобрання голови парламенту і “прогноз” кандидатури нового спікера — до болю знайоме прізвище Янукович. І, звісно, заміна уряду, де серед кандидатів у прем’єри — не лише Балога, а й Раїса Богатирьова. Все це, звісно, за умови переформатування правлячої коаліції парламенту в знайому за недавньою осінньою риторикою так звану “широку” коаліцію. В просторіччі — “ширку”. 

Реально — нереально, вийде — не вийде, головне, що глашатаями політичних диригентів певні ідеї у суспільство запущено. Що ж, тоді слушно оприлюднити й інші ідеї. Принагідно стосовно “ширки” не зайве нагадати, що на нинішньому сленгові цим слівцем іменують ще й наркотики. Невідомо, під дією якої “ширки” були спічрайтери Президента, що “ширка” вигулькнула у його промовах буквально за кілька днів по вересневих виборах. Пам’ятаємо, і з якою мотивацією. Мовляв, помаранчеві блоки БЮТ і НУНС отримали зовсім не велику більшість у парламенті. А ось разом із реґіоналами набирається майже 80 відсотків голосів виборців. Главі держави тоді варто було  приплюсувати й мандати комуністів та литвинівців, і було б повне цвинтарне єдиномисліє — 100 відсотків. Чому невелика більшість у парламенті — обов’язково розкол країни, досі ніхто з “ширкачів” не пояснив. Чому в США, Німеччині, Італії, багатьох інших країнах перемога одного з кандидатів чи однієї з партій з перевагою у відсоток не означає розколу країни, а нас цим лякають? Натомість є інше запитання: що, власне, стоїть за туманним терміном про “переформатування” коаліції? Якщо без туману, то це “переформатування” результатів виборів, а ще простіше — безсоромна ревізія волевиявлення виборців. Тобто саме те, через що було розпущено попередній парламент. Виборці 30 вересня висловилися: вони віддали більшість, нехай і невелику, двом помаранчевим блокам. Виборці не голосували за те, щоб спікером став Янукович, а прем’єром — нині вже безпартійний Балога або й досі, здається, реґіоналка Богатирьова. Якщо голосування народу для “ширкачів”, можливо, і з помаранчевого табору — порожній звук, то це вже гра на довірі людей. Так само, як і потрібний при “ширці” перегляд власних рішень. Нагадаю, що основною тезою виборчої кампанії помаранчевих блоків було їхнє зобов’язання утворити правлячу коаліцію в разі отримання більшості мандатів і зобов’язання не утворювати коаліцію з будь-якою з партій попередньої правлячої коаліції. Таких партій пройшло в новий парламент дві — реґіонали і комуністи. Обидва названі зобов’язання було проголосовано двічі: спершу на з’їздах всіх партій, що увійшли до обох помаранчевих блоків, а потім на міжпартійних з’їздах кожного блоку. Їх закріплено в політичний угоді блоків перед виборами. Якщо хтось вважає, що можна діяти за рецептом одного з героїв Шолом Алейхема, то марно. Той персонаж, як відомо, говорив, що бути господарем свого слова означає: слово дав — слово взяв. Назад цебто. Єзуїтська логіка політиків може виявитися незрозумілою для простих людей. Тих самих виборців, які можуть уже не прийти на вибори, бо їхньою довірою не можна гратися безкінечно. Про це, а не про “переформатування” і чергові позачергові вибори варто подумати деяким політикам і політиканам. І про те, що час нарешті парламенту нормально запрацювати.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment