Наступна вершина — Київ

В Литві у видавництві “Лєтувос рітас” побачила світ книжка Надзвичайного і Повноважного Посла Литовської Республіки в Україні Альгірдаса Кумжі “Гімалаї. Щоденник однієї експедиції” у перекладі українською.

Оляна Рута 

Важко щось однозначно стверджувати про екстремальні людські захоплення, зміст яких — виклик природі, стихії, ба навіть долі. З одного боку, це вияв людської гордині й самовпевненості, з другого — жорстке гартування міцного духу та вміння долати непереборні перешкоди. Але, в кожнім разі, це потребує неабиякої дисципліни, сміливості і, звичайно, цілковитого усвідомлення — для чого ти це робиш. Так і з альпінізмом. В ураганах, хуртовинах, льодових розколинах та фатальних лавинах люди шукають… душевного спокою. Звичайній людині важко зрозуміти, що спонукає альпіністів іти на смертельний ризик, вирушаючи підкорювати вершини. Та, можливо, ця книжка — “Гімалаї. Щоденник однієї експедиції” — багато чого пояснить…Це роман із подорожніх записів одного з учасників експедиції — Альгірдаса Кумжі. Писався він не за робочим столом, а в екстремальних умовах упродовж двох місяців: в альпіністських кав’ярнях Катманду, дорогою в Тибет — в автобусі, в горах — на снігу, на льоду, на камінні… Автор нотував відчуття, розмови, почуте в дорозі, професійні нотатки стосовно геополітичного становища Тибету, історичні екскурси — і складається враження, що мандруєш разом з оповідачем та його побратимами.У цю експедицію зібралися досить швидко, навіть не всі були між собою знайомі. І семеро відчайдушних литовців вирушили на одну з найвищих гір світу — Шишу-Пангму (8046 м). Товариство добірне, кожен учасник мимоволі викликає симпатію навіть у людей, далеких від альпінізму, — інтелігентністю, властивою литовцям розсудливістю і стриманістю. Керівник експедиції Саулюс Вілюс — підкорювач Евересту, його кредо: “Найважливіше — рибалити, хоча й спіймати рибину — також важливо”. Вітаутас Гаучіс — фізик, саме дорогою в Тибет, у Катманду, йому виповниться 52, а він іще планує зійти на Еверест. Міндаугас Ляскаускас — молодий лікар-стоматолог, посвячений в альпіністи ще в шкільні роки, сходив на гори Перу. Арвідас Йонайтіс — одвічний мандрівник, шукач екстриму, бував на Ельбрусі. Саулюс Рудніцкас — клайпедівець, бував у Карпатах та на Кавказі, пройшов три школи гірської майстерності, колись на Памірі опинився у льодовій розколині й дивом залишився живий. Еугеніюс Шиманаускас дев’ять весен провів у пустелі, бував на Памірі, вчився в легенди туризму — Альгімантаса Юцявічюса. І Альгірдас Кумжа — консультант Президента, колишній парламентар, керівник Фонду імені Тараса Шевченка, який уперше вирушив у гори 40-річним, побував на Ельбрусі, Монблані, Піко де Орісаба (Мексика) та Пілі (Чилі).У книжці зустрінемо маловідомі широкому загалу замальовки з сучасної історії Непалу — зокрема, про насильницьку побудову маоїстами соціалізму на Гімалаях, який став для людей кошмарною дійсністю, внаслідок чого за вісім років боротьби загинуло шість тисяч людей. Тож озброєний соціалізм не приніс щастя простим людям, як і не подолав бідність, проти якої гострив списи. Цікаво дізнатися й про тибетське мистецтво, зокрема про тaнка — релігійні тибетські мальовані полотна — Мудрий Будда, Співчутливий Будда, що їх малюють тибетські лами, а також про те, що половина непальських пісень — про кохання, половина — про Гімалаї. А найчастіше це пісні про кохання в горах. Автор відкриває нам і сумні сторінки історії Тибету, описуючи один із трьох найбільших злочинів проти цивілізації — загарбання китайцями Тибету і винищення тибетської культури вояками Мао під виглядом культурної революції. Результатом цього культурного геноциду стало те, що понад шість тисяч монастирів зрівняли з землею, спалили святі письмена, покрали золото. І кінця такому винищенню не видно, тому в незалежне майбутнє Тибету не вірять навіть самі тибетці…А ось і Шиша-Пангма! Вона славиться дуже примхливою вдачею, любить жбурлятися камінням завбільшки з холодильник, поглинати відчайдухів льодовими розколинами, заморожувати їх крижаними ураганами. Тибетці називають її місцем святих. Півтора місяця триватиме сходження на цю вершину. Вона була остання з усіх світових гір, вищих за 8 км, яка підкорилася людині. На відміну від Евересту, на якому побувало понад 1200 альпіністів, Шишу подолало близько двохсот, а вперше 1964 р. зійшли на неї китайці.Що покликало автора в мандри? 11 березня 1998 року з вуст велета литовського роду А. Каушпедаса Альгірдас Кумжа почув слова, які круто змінили його життя: “Друзі! Я лечу в Гімалаї!” Ось як він це описує: “Досі я ніколи не думав про гори, але …збагнув, що полечу і я туди. Через кілька тижнів я з компанією вилетів до Непалу… й пішов у гімалайські рододендронові ліси, облиті яскраво-червоними квітами. А як пішов, то не повернувся й досі: Непал, Тибет, Мексика, Патагонія, Марокко, Камбоджа, острів Борнео”. І молодих, і поважного віку альпіністів надихали на мандрівки книжки: Джека Керуака “На дорозі”, біблія бітників і хіпі, та роман Германа Гессе “Сіддхартха”. Натхненні ідеєю, що свободу можна знайти лиш у дорозі, вони й шукали ту заповітну свободу.Як закінчилась експедиція, про яку оповідає Альгірдас Кумжа? Із семи побратимів тільки одному вдалося зійти на примхливу Шишу-Пангму — Міндаугасові Ляскаускасу. Еугеніюс і керівник Саулюс дійшли до восьмикілометрової межі, яку альпіністи називають смертельною зоною і куди всі мріють дійти. Та найголовніше, що всі залишилися живі й неушкоджені, що зможуть повернутися до своїх домівок, до рідних та близьких людей. Ні для кого з учасників експедиції вершина не була самоціллю, і в такому розсудливому підході є надзвичайна мудрість.Після цієї експедиції Альгірдас Кумжа подався на святу тибетську гору Кайлаш, а там уже думав про подорож до королівства Бутан у Гімалаях, одначе доля приготувала йому іншу мандрівку. Президент Литви Валдас Адамкус наділив його повноваженнями Посла — відтак дорога його пролягла в Київ. Нині він уже кілька років виконує обов’язки Надзвичайного і Повноважного Посла Литовської Республіки в Україні, володіє українською мовою.Книгу завершує чудовий фотоальбом, у якому можна побачити все, про що пише автор. Краєвиди Непалу, люди, гімалайські діти, тибетські пейзажі, тяжка дорога вгору — до Шиші-Пангми. Тут Альгірдас Кумжа виступив і як чудовий фотомайстер, і як спостережливий, вдумливий письменник. Судячи з книжки, литовці гідно несуть у світ своє національне “я” — як зразок для нас, українців.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment