Лідія ЛУЦЕНКО, тележурналіст
Ці поетичні рядки молодого поета Юрія Тітова, присвячені талановитій співачці, заслуженій артистці України Оксані Калінчук, вже стали чудовою піснею, що прозвучала на її творчому вечорі в Будинку вчителя. У переповненій залі Будинку вчителя, де зібралися шанувальники української пісні, звучала справжня поезія, українська пісня душі й серця, яку дарувала своїм слухачам Оксана Калінчук. Вона ліричним тембром та народним виконанням нагадувала спів берегині української пісні Раїси Кириченко. Одного разу подруга Раїси Кириченко Раїса Василівна Писаренко, почувши по радіо пісню Леоніда Федорука “Припадаю до коня” у виконанні Оксани Калінчук, подумала, що співає Раїса Кириченко. Вона сказала про це Раїсі Опанасівні, яка зацікавилася співачкою і благословила її у світ української пісні. А пісні “Припадаю до коня” та “Соло для скрипки” взяла до свого репертуару Раїса Кириченко, настільки майстерно та професійно їх виконала Оксана Калінчук. Для Оксани це було найбільше визнання, їй хотілося співати і співати.
А познайомилась Оксана з Раїсою Кириченко у квартирі Тамари Іванівни Луценко, яка стала їй хрещеною матір’ю. Оксана захопилась піснями Дмитра Луценка, які полонили її душу, дали крила, тому й узяла їх для виконання, бо барви, якими грає пісенна поезія Дмитра Луценка, черпались зі дзвонкової криниці — України.Треба бути справжнім патріотом, щоб із серця полилися ніжні поетичні рядки українських поетів Д. Луценка, В. Крищенка, Л. Федорука, Ю. Тітова, В. Герасимова, Н. Шаварської з прекрасною мелодикою О. Чухрая, Л. Федорука, В. Кияниці, А. Безугленка. Адже пісня — це витвір трьох митців: поета, композитора і виконавця. І так уміло використати цю пісню-перлину може лише справжня співачка. Оксана Калінчук — жінка з ніжним поетичним серцем і щедрою українською душею, тому в її піснях стільки любові до людей, до землі, до України. Оксана співала з дитинства. Ще в дитсадочку її жартома називали заслуженою артисткою за активну участь у концертах. У хаті завжди звучала пісня, бо дуже співуча та багата душею родина Калінчуків. Тому на вечорі прозвучала відома всім “Гуцулка Ксеня” у виконанні двох сестер — Оксани та Світлани. Світлана — лауреат українських фестивалів — на знак подяки виконала власну пісню “Зоряна доля” і побажала сестрі зіркового щастя.Оксана каже, що мріяла стати вчителькою. А першою вихованкою була її сестра Світлана, але перемогла любов до пісні. Оксана Калінчук — випускниця музичних факультетів Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова та Київського педагогічного коледжу ім. К. Ушинського, лауреат фестивалів класичного та сучасного романсу “Осіннє рандеву”, “Співають, плачуть солов’ї”, володар гран-прі всеукраїнських фестивалів “Пісенний вернісаж”, “Боромля” та багатьох інших. Вона також засновник і художній керівник дитячої вокальної студії “Диво калинове”. Тож педагогіка завжди поруч з нею. А що краще для жінки, ніж вкладати власну душу, віддавати тепло дітям, яких вона називає “сонечка мої”? Вона — чудова мама. Донька Діана — володар гран-прі дитячих фестивалів “Зелений гай”. За велику педагогічну роботу з виховання підростаючого покоління та активну участь у Всеукраїнському благодійному фонді “Ровесники Незалежності” Оксану Калінчук нагороджено орденом святої Варвари Великомучениці.Голос співачки високо оцінив народний артист України Анатолій Мокренко. Почувши по радіо пісні у виконанні Оксани Калінчук, він написав лист: “Я не чув раніше цього імені й радий появі цієї співачки, яка йде не в режимі отієї поганої попсової стадності та дискотечного ражу барабанної беззмістовності й пошлості. Її спів — у кращих традиціях українства, де є поезія, мелодія, широкий розспів, врешті є дівоча цнотливість, якої в нашій естраді практично уже немає; агресивність і розкутість аж до цинізму стала таким собі “форматом”. Оксана Калінчук внесла в радіоефір мить чистоти та свіжості. Буде шкода, якщо і вона зіб’ється на ту неправедну моду. Хай залишається собою з її не порушеним суєтою світом. Зараз треба берегти кожен здоровий паросток у царині української пісні. Підтримайте її”. Цей лист не лише для Оксани, а для всіх нас, бо він несе загальнодержавний зміст, де відчувається біль за українську культуру, за пісню. А для Оксани лист був як бальзам на душу, як ковток цілющої води. Своїми піснями Оксана підтримує думку Анатолія Мокренка — гордо і впевнено нести високе звання справжньої української співачки та змістовної української пісні. Свого часу вона отримала нагороди та визнання метрів української культури Віктора Гуцала, Анатолія Авдієвського, Ігоря Поклада. Перебуваючи на концерті, я думала, що ця зала замала для такої широкої натури і такого високого тембру голосу. Він наче не вміщався у ній. Але я оптимістка і вірю, що такі співаки, як Оксана Калінчук, гідні високих звань і великих концертних залів, бо це гордість нації, гордість України. І можливо, з’являться меценати, які розумітимуть, що не хлібом єдиним живе людина, а й своєю духовністю та культурою. Хочеться побажати мисткині щирих шанувальників та великих творчих злетів на ниві українського мистецтва.
