ПОБАЧИТИ НЕБО НА ЗЕМЛІ

Марія СКРИННИК

15 лютого у Музеї Івана Гончара відкрилася перша в Києві виставка робіт іконописної майстерні “Небо на землі” з Миколаєва, що триватиме до 8 березня. Організатори майстерні — іконописці отець Сергій Павелко та Сергій Помян, а також їхні учні — студіювали іконопис різних країн і шкіл: грецько-візантійський, кіпрський, грузинський, італійський, російський, український тощо. На виставці представлено 92 ікони, виконані у різних техніках, зокрема, авторська інтерпретація національних іконописних шкіл, традиційна ікона, сучасна творча ікона, а також зразки реставрації.

Столичний глядач вперше має змогу ознайомитися з доробком миколаївських іконописців. Їхні роботи досі виставлялися лише на кількох виставках в Миколаєві та на великій експозиції 2007 року у Львові. За словами отця Сергія Павелка, іконописці кілька разів відхиляли пропозиції провести виставку в Києві. “Нині настав час, і нам є що показати!” — упевнений отець Сергій. Сьогодні автори майстерні “Небо на землі” бачать своїм завданням пошук нової вітчизняної іконописної традиції. “Ми звикли, що в іконі нема нічого нового, вона тільки повторює канонічні зразки, — каже отець Сергій Павелко. — Насправді в іконописі ще далеко не все висловлено. Можна шукати і сьогодні! Наша майстерня пише живу молитовну ікону”.Ідейне ядро експозиції — цикл із дев’яти ікон “Предвічна рада”. Ці твори не повторюють відомих досі іконописних зразків, і в Києві їх виставлено уперше. Вибір сюжетів і їхнє богословське опрацювання здійснили миколаївські іконописці. Центральний образ циклу — Пресвята Трійця до моменту створення світу.Шукаючи нові засоби виразності, іконописці майстерні “Небо на землі” прагнуть дотримуватися старовинних технологій — використовують лише натуральні матеріали, а фарби готують із природних мінералів та пігментів вручну. Отець Сергій Павелко вважає, що слід відроджувати ікону і викладати іконопис у семінаріях та духовних академіях, адже сьогодні єдиний ВНЗ, де професійно вивчають це мистецтво, — Львівська національна академія мистецтв. “В української ікони велике майбутнє, — каже він. — Ми знайшли спільну мову з іконописцями різних конфесій. Ікона об’єднує, несе любов”.Розпочали виставку організатори та майстри-іконописці.Петро Гончар, директор Українського центру народної культури “Музей Івана Гончара”: “Хочу привітати всіх з чудовою виставкою, яка пов’язана з образом Стрітення, де зустрічаються Старий і Новий Завіти, стара й нова школи іконопису. Майстерня “Небо на землі” вперше в Україні відтворює ікону і надає їй ту роль, яку вона раніше виконувала, але втратила з часом”.Сергій Павелко, священик, керівник іконописної майстерні “Небо на землі”: “Передусім дякую Богові, що благословив нашу працю і наділив нас талантами, які ми можемо реалізувати. Важко визначити час, коли майстерня почала існувати, але є момент, коли серце художника відчуває певні творчі імпульси. Одним із перших іконописців, що надихнув мене на створення нових ікон, був Іван Гончар. Потім — любов до металу, каменю, емалі. Довелося самотужки вчитися всього, щоб набути досвіду в церковному мистецтві. Чотири роки тому ми з Сергієм Помяном вирішили заснувати майстерню. До її складу ввійшли Сергій Помян, Костянтин Самойленко. Вирішили брати учнів і навчати їх іконопису. Ми запрошували до співпраці багатьох художників, але не всі погоджувалися. Зараз працюємо з трьома дівчатами. Отак і сформувалася наша команда. Ми пишемо ікони в різних стилях: українському, російському, іспанському, італійському, болгарському, румунському… Знайшли свій почерк. Ще зарано говорити, що ми відродили ікону. Наша праця дуже скромна, і нам приємно те, що відбувається сьогодні. Хотілося написати не копію, а справжню, живу ікону, зробити її молитвенною і духовною. Наскільки це вдалося, нехай оцінять відвідувачі”.Сергій Помян, іконописець майстерні “Небо на землі”: “Іконопис — не тільки оволодіння майстерністю, а й духовний подвиг. Тому справжніми іконописцями можуть стати не всі охочі. Наші роботи поступово завойовують міжнародну популярність. Хоч на іконах і не ставлять авторських підписів, руку іконописця можна впізнати за живописним почерком чи за особливою одухотвореністю ікони. Наші твори є в Росії, США, Франції, Німеччині, Швейцарії, Бельгії, Японії, Об’єднаних Арабських Еміратах. Є вони і в колекціях відомих українців. Працюємо за старовинними технологіями, використовуємо лише природні матеріали: дошки із липи або вільхи, паволоку — полотно, яке наклеюється на дошку як основа для живопису, левкас — від 4 до 15 шарів спеціального ґрунту на основі крейди та тваринного клею, а також виготовлені вручну натуральні фарби. Традиційна іконописна технологія працемістка і дорога. Так, для приготування фарб використовують бразильський гірський кришталь, африканський малахіт або знайдені в Україні рідкісні мінерали керченіт і чорний турмалін. На багатьох роботах можна побачити різновиди золочення та сріблення. Навіть гачки для кріплення ікон виковують вручну. Собівартість таких ікон досить висока. Незважаючи на те, що вітчизняні колекціонери досі зосереджені переважно на антикварних іконах, сподіваюся, що сучасний український іконопис розвиватиметься активніше, а ікону вивчатимуть у духовних та світських навчальних закладах”.Михаїл Шполянський, священик: “Те, що робить майстерня “Небо на землі” — дивовижний факт відродження справжньої християнської свободи. Колосальне духовне значення праці митців, адже вони творять традиційні християнські ікони, які несуть потужний виховний заряд”.До виставки організатори видали каталог робіт майстерні “Небо на землі”. Частину коштів від реалізації каталогу буде спрямовано на допомогу відділенню онкології Миколаївської обласної дитячої лікарні.

Поділись і насолодись: