Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ,с. Нові Санжари, ПолтавщинаМайже чотири десятиліття тому одна з полтавських компартійних газет розгромила письменника, упорядника “Літературного словника Полтавщини” Петра Ротача за те, що він включив до довідника матеріал про Григорія Ващенка. Де це, мовляв, бачено, щоб пошановували петлюрівця, який у роки окупації на догоду фашистам редагував газету “Голос Полтавщини”, а після війни вже з Мюнхена продовжував обливати брудом радянську владу? Насправді ж…Виходець із козацько-дворянської сім’ї, уродженець села Богданівка, що неподалік Прилук, Григорій Ващенко навчався в Роменському духовному училищі, потім у Полтавській духовній семінарії, де заприятелював із Симоном Петлюрою. 1899 року Григорій вступив до Московської богословської академії. Але серед студентів тоді дедалі активніше поширювалися атеїстичні погляди і процвітала пиятика. Григорій передумав — вирішив присвятити себе педагогічній праці. Вчителював у Полтавському єпархіальному училищі, у Кутаїській гімназії, у Тульчині й Ромнах. За опублікування статті антиурядового змісту його вислали до Новгородської губернії.Під час української революції Ващенко активно займався національною освітою — організував у Полтаві учительські курси, викладав в учительському інституті, очолював учительську семінарію. Пізніше, після громадянської війни, став викладачем, а згодом і керівником кафедри педагогічного інституту, професором. Підручником з педагогіки в усій Україні слугувала його праця “Загальні методи навчання”.Та професора звинуватили в націоналізмі, згадану працю заборонили, а згодом звільнили з роботи. Тоді він перебрався до Сталінграда, працював у тамтешньому педінституті. Перед війною повернувся до Полтави, де обійняв посаду завідувача кафедри.В окупаційні роки Ващенко редагував газету “Голос Полтавщини”, а 1943 року залишив Полтаву. Оселившись у Мюнхені, працював професором педагогіки в Українському Вільному Університеті, ректором Богословської академії. Після відновлення діяльності Спілки української молоді став її духовним проводирем, написав фундаментальну працю “Виховний ідеал”. Активно співпрацював з часописами “Шлях перемоги”, “Визвольний шлях”, “Авангард”, “Українська трибуна” тощо.Григорій Ващенко був справжнім майстром художнього слова. Літературну діяльність розпочав ще молодим, написавши драму “Пісня в кайданах”, п’єсу “Сліпий”, повість “Сміх природи”, оповідання “Самотній”, “Феєрія”. Активно працював на літературній ниві й після тривалої перерви, а перебуваючи в еміграції, підготував спогади про своє життя.До творчості Григорія Ващенка досі ставляться неоднозначно, однак ще 1993 року в Полтаві заснували педагогічне товариство його імені, наступного року побачило світ третє видання його “Виховного ідеалу”. Слід сподіватися, що данину шани віддадуть і цьогоріч, бо ж у квітні виповнюється 130 років від дня народження письменника і педагога.
