ЄДНАЙМОСЯ, БО МИ ТОГО ВАРТІ!

Каріна ВОСТРЯКОВА,Олена МОРОЗОВАБульвар Сен-Жермен-де-Пре з’явився в Парижі лише наприкінці XIX століття. На цьому ж бульварі, у подвір’ї іншої середньовічної будівлі, у 70-х роках XX століття українська діаспора Франції встановила пам’ятник Тарасу Шевченкові. Його іменем було названо сквер, в якому досі залюбки гуляють і корінні парижани, й туристи. — Не всі французи знайомі з творчістю Тараса Григоровича, — розповідає публіцист Олександр Москалець. Однак це швидше виняток — прізвище Шевченко відоме в усьому світі. Щоправда, на Сході краще знають поета, а на Заході — футболіста. Торік улітку до Києва прибула італійська кінематографічна група знімати документальну стрічку про батьківщину зірки футболу — Андрія Шевченка. Тільки тут режисери дізналися про життєвий шлях Кобзаря, і це настільки вразило емоційних італійців, що вони вирішили створити фільм про Тараса Григоровича.Однак чи справді ми знаємо Шевченка? Геніальний поет, талановитий художник… Знахідки його робіт досі стають сенсаціями та викликають палкі суперечки. Надто багатогранною була ця дивовижна особистість, аби вкласти її біографію у сторінку шкільного підручника чи псевдоісторичний опус Олеся Бузини.— Почасти через нашу систему освіти “справжній” Шевченко не достукався до нас, — вважає Ольга Карпенко, старший науковий співробітник літературно-меморіального дому-музею Т. Шевченка. — Тарас Григорович був не лише поетом, а й державотворцем. Він зумів домогтися того, що не було під силу навіть тодішнім зверхникам. Ще за життя його називали не інакше, як “батьком”, а “Кобзар” напам’ять знали навіть бідні неписьменні селяни… Коли ж Шевченка поховали, Україною розійшлася чутка, нібито в могилі поета лежить не його тіло, а гайдамацькі ножі. Кажуть, приходили листи з Сибіру, у яких Тарас Григорович сповіщав співвітчизників, що живий і скоро повернеться на батьківщину… Мабуть, жодна історична постать не породила такої кількості неймовірних легенд. Розповідають, що коли під час перепоховання поета співробітники КДБ відкрили труну, Кобзар лежав у ній мов живий. Разом із тим Шевченко — не лише найвідоміше, а й одне з найпоширеніших українських прізвищ. Лише в Києві живуть кілька тисяч Шевченків. Один із них — юрист Ігор Шевченко, засновник Шевченко-клубу.Членом цього незвичайного товариства може стати будь-хто за двох умов: відповідне прізвище та активна громадянська позиція. До клубу вже приєдналися політики Віталій та Андрій Шевченки, тележурналіст Артем Шевченко, директор музею Т. Шевченка Ольга Шевченко та ще сотня видатних і звичайних українців, які пишаються своїм славетним прізвищем. Шевченки запевняють: тішитися чужою славою — справа не складна, варто й самим прагнути здобутків, якими б могла пишатися Україна. У найближчих планах одноклубників — святкові заходи з нагоди річниці народження Кобзаря та благодійні акції. Адже організатори переконані, що носити прізвище геніального поета — не лише приємно, а й відповідально. Ми поцікавилися у наших співвітчизників Шевченків, як прізвище впливає на їхнє життя, долю чи свідомість.Костянтин Шевченко, пенсіонер:— Пишаюся своїм прізвищем. Цікаво, що воно водночас і поширене, і знакове для нашої держави. Юлія Шевченко, студентка київського ВНЗ:— Завжди приємно представлятися за кордоном! Торік в Італії мені всюди надавали знижки, тільки-но бачили мій міжнародний студентський квиток. Не хочу змінювати прізвище, хіба що чоловік матиме таке саме.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment