Нещодавно до 100-річного ювілею від дня народження Євгена-Юлія Пеленського в Музеї книги і друкарства України відкрито виставку. Представлені на ній книги, документи, світлини, інші матеріали яскраво висвітлюють подвижницьке життя і діяльність вірного сина рідної землі.
Микола ГЛАМАЗДАДалеко не повний список друкованих робіт Євгена Пеленського складає понад 400 назв. Передусім слід відзначити його бібліографічну працю “Ucrainica в західноєвропейських мовах” (англійською, німецькою, французькою та італійською), що вийшла як 158 том Записок Наукового товариства імені Т. Шевченка. У ній 12 розділів: загальна характеристика географії, демографія, антропологія, історія, мова, етнографія, культура, право, соціологія, народне здоров’я, освіта, господарство, еміграція. Вони охопили понад 2600 публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів.
Цінні за використаними матеріалами першоджерел, змістом, аргументацією наукові праці Є. Пеленського “Культура й культ української книги”, “Українська книга”, “Початки друкарства”, в яких він обґрунтовує думку, що українська друкована книга з’явилася в 90-ті роки XV ст., а не 1574 року, коли “москвитин” Іван Федоров у Львові видрукував “Апостол”. Той, як відомо, “повскресил” тільки підупале тоді в Україні друкарство. Правда, відтоді воно набуло безперервного розвитку.Зародження української літератури Є. Пеленський знаходить у VI ст. не лише у фольклорі, витоки якого ще глибші.Різноманітність проблематики, тематичне багатство його досліджень і публікацій вражають. Це й історія української та зарубіжних літератур, розвиток загального процесу і своєрідність окремих напрямів, а також характерні відмінності в жанрах, індивідуальних стилях тощо. А ще своєчасні відгуки на вихід у світ прикметного твору того чи іншого письменника в Україні та за кордоном.У полі його зору — питання культури, літератури, мистецтва далекого минулого і сучасності. Переконливе свідчення цього — “Бібліографія української книги”, “Бібліографія Шевченківської бібліографії”, “До питання про бібліографію стародруків”, “Бібліографія української мовознавчої бібліографії”, “Українська краєзнавча бібліографія Галичини й Волині”, “Західноєвропейське українознавство”, “Матеріали до бібліографії визвольної боротьби України”, “Обмосковлюють українську мову”, “Антологія сучасної української поезії”, “Українська загальна енциклопедія. Книга знання”, “З історії українського юмору (Від І. Котляревського до О. Маковея)”, “Науково-дослідча робота Національного музею у Львові” (там автор певний час працював), “Конфронтація літератури з життям”, “Літературний Київ сьогодні” (1936) тощо.Незмінною була його зацікавленість феноменом Т. Шевченка: “Шевченко-класик”, “Як писав Шевченко поезії?”, “Чар Шевченка”, “Шевченко й Західна Україна”, “Сад Т. Шевченка в азійському степу”, “Шевченко і Вовчок”, “Шевченко й одруження”, “Останнє поетичне слово Шевченка” — майже 30 публікацій про великого поета. У Кракові 1940 р. Є. Пеленський здійснив мініатюрне видання першодруку “Кобзаря” 1840 р. зі своєю передмовою. Так він відзначив 100-ліття цієї безсмертної книжки.Невтомному Є. Пеленському вдалося видати цілу бібліотеку творів української літературної класики ХІХ—першої половини ХХ ст. Здається, ніхто з видатних майстрів слова не залишився поза його увагою, і все це у 30—40-ві роки — дуже складний період для української еміграції. Та дослідник докладав усіх зусиль, аби ознайомити співвітчизників з тим, що було на той час найкращого в Україні та за її межами. Мешкаючи у Львові (до вересня 1939 р.), він активно співпрацював з Науковим товариством ім. Т. Шевченка (НТШ), з редакціями українських видавництв, часописів, газет. Ініціював створення нових видавництв, спонукав своїх однодумців до наукової, просвітницької роботи. Завдяки йому стали популярними видання “Дажбога”, “Вогнів”, “Просвіти”, “Українського видавництва” у Львові, а згодом у Кракові, “Нового часу”, “Бистриці”, “Вільної думки”.
