СЕРЦЯ НЕЗРАДЛИВОГО ЛУНА

Ніна ГНАТЮКУ драматичній поемі “Дівчина з легенди” про Марусю Чурай відома українська поетеса Любов Забашта вустами своєї героїні зверталася до нас: “А якщо дійде пісня хоч одна / До вас, нащадки, в радості, в привіті, / як серця незрадливого луна, / то значить, я жила не марно в світі”.Тепло, зворушливо говорили про українську поетесу, вірну берегиню таланту русоволосого Прометея — Андрія Малишка — на літературно-мистецькому вечорі з нагоди 90-річчя від її дня народження. До центрального архіву-музею літератури і мистецтва України прийшли поети, літературознавці, артисти, земляки Любові Забашти з Прилуччини, щоб вшанувати пам’ять про дорогу людину, авторку багатьох десятків поетичних книг, драматичних поем, пісень. Було презентовано збірку пісень на слова поетеси “Дзвонкова криниця”, впорядковану сином Ігорем Забаштою.У передмові до цього видання, написаній Дмитром Луценком ще 1968 року, є такі рядки: “Справжня поезія насичена земною красою, веселковими кольорами нерукотворної природи, шумом дібров і ароматом запашних квітів, тихим воркуванням закоханих і весняним щебетом солов’їв, переплеском оксамитових хвиль великих і малих річок і грозовим громом великого бою, людськими радощами і болями. Вона проситься в пісню, бо є рідною сестрою музики.Лягає на музику і краще слово Любові Забашти. Мелодійне і соковите, запашне і прозоре, скроплене сонцем і розумом, воно вливається в людські серця проникливою, як жайворонкове щебетання, піснею, бо взяте з глибин народу, з невичерпної скарбниці нашої багатої на відтінки і нюанси рідної мови”.Заслужений діяч мистецтв України Софія Майданська, лауреат Національної премії України імені  Т. Шевченка Микола Шудря, поетеса з Прилук, перший лауреат премії ім. Л. Забашти Ніна Ткаченко, голова Прилуцької міської ради Юрій Беркут, відомі поети Микола Сом, Петро Засенко та інші шанувальники творчості незабутньої майстрині слова з любов’ю, трепетом відтворювали образ цієї небуденної особистості, високоталановитої поетеси, вимогливої виховательки творчої молоді, вірної дружини одного з найвидатніших українських поетів XX століття Андрія Малишка.Яскравою, різноплановою була мистецька палітра вечора. Натхненно звучали вірші Любові Забашти з уст ведучої, заслуженої артистки України Лариси Недін. Прекрасно виконала пісні на слова дорогої серцю людини артистка оперети Олеся Забашта.“Моя дзвонкова кринице, дивися ж, не обмілій”, — лунав у високість неба, понад святе золото Софії сильний, чаруючий голос внучки поетеси. І думалося про те, що маємо не забувати усіх тих, для кого Україна була не просто місцем проживання, а криницею любові й життя, головною точкою болю, дорогою материзною. І коли Любов Забашта писала про Марусю Чурай і Роксолану, Олексу Довбуша та Івана Сірка, Лесю Українку та Івана Франка, Олександра Довженка і Максима Рильського, Андрія Малишка і Платона Майбороду, Василя Стуса і ще багатьох інших справді великих українців, то цим вона розкрилено і гордо утверджувала безсмертя України, устами неложними співала славень любові й красі, вносила і свою частку у виборювання незалежної національної держави.“Буду Берегинею рідного народу” — писала Любов Забашта. Тож низький уклін їй за це і моя довічна вдячність, адже саме вона 1967 року написала мені рекомендацію до вступу в лави Спілки письменників України, тепло відгукувалася про мої збірки, писала зворушливі листи, разом з Андрієм Самійловичем запрошувала на хліб-сіль додому. І останні вірші мережила  її рука на моїй Вінниччині, де й завершилася земна дорога поетеси. Тож хай рясним благодатним дощем спадає у людські серця її добірне слово. І не міліє дзвонкова криниця пам’яті. 
Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis