В КАРТАСТИХ БЕСАГАХ ГАЛЯВИ

Віра ВОВКАВТОПОРТРЕТМої батьки — старого роду,Та кров моя — червона кров.Гуцульсько-бойківська породаОдвертий погляд шле з-під бровНизьких і рівних, як буваютьНад Рибниць зеленню кладки;Чоло пряде думки й ховає,На віно, за тонкі рядки.Каштани хвилями спливаютьНа готику вузькавих пліч,І щось дитяче промовляєВ устах округлих; з ясних вічДме простір від Карпат по Анди:Там знайдеш таїнство розет, Там чайні виплекав трояндиМій дід — священик і поет.ВОЛОШКОВИЙ РУКАВВзяла я грудку землі у жменю,Перехрестилась, пішла у світ.В мені дзвеніли пісні зелені,Горіло сонце — червоний квіт.Ще мерехтіло з сіней у хаті,Як волошковий рукав мені,І так хотілось мій світ лишати,З плачем припасти до рідних ніг.Та плай — мов леґінь — простяг до менеРамена дикі від сонця й бур;— Пішла я тихо, як наречена,І волошкову взяла журбу.ОЛЕНЬ-КРАСЕНЬОлень-красень над кручеюНесе писанку між рогами:Писанка небом покотилася,Упала у човник місяця.Ходить хвоя навшпиньки,Кладе палець на губу губок,Щоб тихо ріс боровикМіж світлом і тіннюВ картастих бесагах галяви.ФЛОЯРАЛистки дрижать дримбами,Граб обтрясається з червінців,Черемош — сумом по ріні.Буковинські ліси спалахуютьСтрашними пожарами,Кривавлять давніми ранами.Десь бродить флояра:Нерозкаяною душеюБ’ється об скелі Сокільського.У ЦІМ ЛІСІУ цім лісі я була мавкою:Танцювала в шелесті вітруЗ шишками в косах,Малювала губи суницями,Світила очима барви дикого медуВедмедям і бджолам з дуплянки.У цім плесі я була русалкоюЗ жабуринням волосся,Срібнолуским сміхомІ ковзькою рибою серця.Це я тебе заманила під скелюУ чорні тенети Ґреджина. З книги “Поезії”. Київ, 2000

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment