Президент України Віктор Ющенко в Національному театрі опери та балету вручив Національні премії імені Тараса Шевченка. Цього року, згідно з Указом Президента, лауреатами премії стали митці, які відзначилися в різних сферах культурного життя України. У вітальному слові Президент України відзначив колосальну роль, яку відіграв Тарас Шевченко для утвердження української нації.
“У світовій історії важко знайти аналог: народження Поета є для України днем національної причетності, тотожності, нашого національного самоусвідомлення.
Вітаю в цій залі відомих державних і громадських діячів, письменників, митців, науковців, акторів, молодь. Не виголошуватиму довгих промов. Скажу те, що вважаю найголовнішим сьогодні. Не бракує Шевченкові наших високих слів. Натомість нам бракує всіх могутніх і чистих почуттів, з якими Поет вів мову з власним народом. Найгірше лихо, яке сьогодні може зупинити Україну, — це втрата ціннісних орієнтирів, що перетворює суспільство на зневірений, збайдужілий, цинічний натовп. Наш простір відновив з руїни Тарас Шевченко. За нас і про нас він розпочав і, певно, досі веде повсталий проти приреченості біблійний діалог з Господом, переконуючи Його у нашій здатності жити власним національним життям. Ми ж із клятою впертістю повертаємось до руїн. Бездумна боротьба, розбрат, подвійні стандарти, які одвічно постають між нами, знову підступили до горла України. Уже неможливо без гніву дивитися на те, як безконечна політична метушня, хаос та інтриги, приховані за красивими гаслами, гальмують наш рух уперед. Мої дії були і будуть підпорядковані одній меті — покласти край цим загрозам, перевести енергію протистоянь у русло державного і національного творення. Його чекають усі. Маю достатньо сили і впевненості здійснити те, про що ми мріяли і говорили уже не раз. Вірю і прагну, щоб однією з найважливіших заслон проти руйнації нарешті стала єдина, не розміняна на вузькі симпатії, вдумлива позиція інтелектуального проводу України. Нам треба бачити й усвідомлювати наш національний орієнтир. Наша спільна місія — відродження Української нації як єдиного і життєствердного організму, який охоплює весь наш народ, всіх громадян України без різниці поглядів, походження чи віри. Перед нами стоїть історичне завдання — сформувати єдиний український гуманітарний простір. Саме він як жива і динамічна форма громадянської свідомості відобразить здатність нації ототожнювати себе з єдиною історичною спільнотою, її символами, мовою, культурою, державою, нашим минулим і майбутнім. Без пафосу і перебільшення — у цій роботі нам потрібна справді Шевченкова сила, лідерська праця національної громадянської і творчої еліти. Настав час здійснити те, чого не робили досі, — забезпечити системну державну підтримку масштабним сучасним націєпросвітницьким, націєтворчим культурним проектам і програмам. З особливою увагою і ретельністю потрібно повернути справжній європейський образ української культури до східних і південних реґіонів нашої держави. Настав час підтримати і якнайповніше заохотити появу нових, хай несподіваних, культурних і мистецьких явищ, бо саме так і лише так постане нова сучасна українська культура. Парламент і уряд наполегливо прошу створити пільгові умови для українського книговидання, для розвитку мережі поширення книги, для кінематографічної й театральної справ, для функціонування національних музеїв, бібліотек, розвитку архівної та археологічної діяльності. Переконаний, що цьогоріч ми це зробимо. Ми зобов’язані відновити історичні символи нашої землі, очистити свій простір від тоталітарного звалища і водночас зупинити нову варварську тенденцію — руйнівну забудову унікальних історичних центрів Києва, Львова, Одеси, Ялти і десятків інших міст України. Наше завдання на найближчі роки — закласти основу для якісно нової національної освітньої й наукової справи, а також зміцнити національний інформаційний простір супроти будь-яких загроз суспільній моралі й нашим національним інтересам. Із цих пластів, із цієї праці неминуче постане, відродиться і упевниться наш новий український життєвий простір — простір справжніх цінностей і нашої чистої перспективи. Знаю — ця велика робота триває. Її творять мільйони українців по всьому світу, і до цієї когорти належать лауреати Шевченківської премії 2008 року. Дякую Шевченківському комітетові за його мудре і виважене рішення, яке маю честь сьогодні підтримати. Вітаю всіх високодостойних переможців найвищої національної премії та дякую за вашу працю на благо країни і за ваш великий творчий талант. Вірю, що у майбутні роки значення, статус Шевченкової премії, безумовно, тільки зростатиме. Я з готовністю маю намір підтримати пропозиції керівництва і представників Національного комітету з її розвитку, оновлення і міжнародного поширення. На мій погляд, нам варто по-новому оцінити і реформувати весь простір національних премій, виокремити статус інших відзнак, зокрема Франкової, створити самодостатні й незалежні фундації, які вшановуватимуть заслуги перед українською культурою і наших співвітчизників, і міжнародних діячів. Нам належить з особливою увагою підтримати розвиток мережі Шевченкових інституцій, пожвавити загальнонаціональну підготовку до 200-ліття Кобзаря і забезпечити повне видання його творів і перекладів провідними мовами світу. І, безумовно, слід продовжити роботу над тим, щоб образ Шевченка поставав за кордоном як один із найзначиміших символів України. Хотів би відзначити: у цьому прагненні немає фальші. Це — природна потреба донести і означити нашу культурну присутність у житті інших народів світу. Шевченко — це ми. Так було і так буде. Не бракує і не потрібно нам високих слів. Нам потрібна глибоко усвідомлена, справжня національна відповідальність за власну українську долю. Я вірю — ми досягнемо своєї мети. Наш шлях уже незупинний. Нам лише потрібно діяти краще, активніше і, безумовно, злагодженіше. Вірю і разом з вами дякую за цю віру йому — Тарасові Шевченку”.
