Ганна ДЕНИСКО, м. ПолтаваНе знаю, чи є в якомусь із книжкових рейтингів номінація “Розчарування року”, але якби була, то я пропонувала б присудити її… Володимирові Діброві за книжку “Андріївський узвіз”.Власне, мандрувати “Андріївським узвозом” я рушила, не вбираючись ні в лати упередженості, ні в тогу романтичного очікування чогось надзвичайного. Діброва — переможець конкурсу “Книжка року Бі-Бі-Сі — 2007”, перекладач Беккетового “Уота”, лауреат премії ім. Миколи Лукаша.…Перша сторінка виявилася такою несмачною, та ще й на три абзаци припало шість орфографічних помилок. Друга, третя, десята — газетна жуйка. Спала на думку цитата, якою ми колись у “молодіжці” радянських часів висміювали своїх колег із районних газет, які страшенно любили писати: “Групами і поодинці поспішали на ферму доярки” (або до клубу колгоспники). Один наш автор дописався до того, що у нього один-єдиний тракторист у тракторну поспішав “групами і поодинці”. Не встигла я усміхнутися від несподіваної асоціації — аж очам не вірю: “Населення міста рухається поодинці, малими групами й парами”. Приїхали!Схоже, авторові треба було б прислухатися до нотації свого героя: “А перечитувати написане їх не вчили. Тому увесь їхній пронос іде в друк. А крім того, їх як слід ніколи не висміювали”.Той самий герой пояснив і творчий принцип автора: “Вони свято вірять, що література — це слова. А не те, що за словами”. Я, звичайно, не проти естетики айсберга, але все-таки маю скромне читацьке бажання, щоб та 1/7, яку автор великодушно залишив на поверхні, не дратувала вічним “а” в родовому відмінку іменників чоловічого роду (плана, транспорта, маршрута) і перлами на кшталт “ректор сопить”, “вони пилять дерева на дрова”, “представитись”, “вірне рішення”, “переніс мікроінсульт”, “має повстати пам’ятник”, “з княжими палатами, які повстали”, “наїстися падалки і виплюнути кістки” тощо.Озираюся на свій читацький шлях і думаю: невже весь прогрес української літератури у третьому тисячолітті зведеться до схрещення стилів: районок радянських часів і “жовтої” преси? Це після всього, що наносили в український літературний вулик наші модерністи і постмодерністи?
