ЯК НАС ВИКОРИСТОВУЮТЬ У БОРОТЬБІ ПРОТИ НАШИХ ЦІННОСТЕЙ

Шановна редакціє!Просимо в порядку спростування розміщеної в газеті недостовірної інформації за підписами групи діячів культури і мистецтв (“Слово Просвіти” № 8 за 21—27 лютого 2008 р.) опублікувати нашу відповідь-репліку. З повагою,голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовленняВіталій ШевченкоУ восьмому числі “Слова Просвіти” (21—27 лютого 2008 р.) опубліковано відкритий лист групи діячів української культури та мистецтва до Президента України В. Ющенка, в якому главу держави просили підтримати працівника апарату Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення М. Гриценка — “сміливу, чесну людину, що не побоялася висловити власну позицію, відстоюючи державні інтереси”. Хочу скористатися правом на спростування цієї публікації, оскільки оціночні висновки підписантів листа і щодо заслуг цього чиновника, і щодо рішень та дій Національної ради стосовно нього абсолютно не відповідають дійсності.Особисто переконався в тому, що не всі автори відкритого листа до Президента перед його підписанням цікавилися достовірністю тверджень і доказовістю своїх висновків, але це вже хай лишається на совісті ініціатора документа. Важливе інше. На моє переконання, ідеться навіть не про казус з обставинами появи листа, а про чітко сплановану провокацію.Є очевидні речі: нинішній склад Національної ради, який приступив до роботи в квітні 2005 року, супротивники розбудови національного інформаційного простору критикують за те, що він карає телерадіокомпанії, які не хочуть мовити по-українськи; що вимагає різкого збільшення обсягу національного музично-пісенного продукту; що перевіряє виконання законодавчих вимог щодо переваги в ефірі телерадіокомпаній вітчизняних програм; що змусив-таки провайдерів програмної послуги (колишні оператори кабельного ТБ) виконувати норму про включення до пакету універсальної програмної послуги програм українських телекомпаній; що всюди наголошує: “Пріоритети — національному виробникові телерадіопродукції!” Власне, саме через таку позицію Національної ради як колегіального органу проти неї об’єднуються відверті україноненависники. Маємо абсолютно безглузду ситуацію: діячі культури та мистецтва закликають Президента захистити від такої Національної ради чиновника з апарату Національної ради, який не справляється зі своїми обов’язками і не знайшов інших засобів самозахисту, як оголосити себе… борцем за розбудову національного інформаційного простору.Для мене найприкріше те, що аргументи, які наводить цей борець у своїх численних публікаціях, заявах, зверненнях і скаргах, не витримують жодної критики і працюють, по суті, проти розбудови того-таки національного інформаційного простору. Як приклад назву спекуляції на тему вигаданих утисків Національної радіокомпанії України (НРКУ), якій Національна рада ніби не надає радіочастот. З цього приводу теж було написано відкритий лист діячів культури і мистецтва. Їх підставили, бо з’ясувалося, що протягом 2007—2008 років Національна рада вирішила надати Національній радіокомпанії 63 частоти з 78, які виносили на конкурс (феноменальний результат!). Натомість нам довелося забрати в НРКУ понад сто (!) частот, які вона не використовувала або — безпрецедентний факт! — всупереч закону безліцензійно використовувала зарубіжна радіокомпанія “Голос Росії”. Нині додатково з’ясувалося, що на FМ-частоті державної НРКУ шість годин незаконно мовить ТОВ “Радіо-Ера”. А ще Другий канал Національного радіо поступається своїм ефірним часом програмам “Голосу Америки”, “Німецької хвилі”, “Бі-Бі-Сі”. Навіть нам не зрозуміло, хто “стриже” на розміщенні в цей час реклами. Чи можуть пояснити підписанти одного з відкритих листів, чиї інтереси вони захищали?Або ще приклад. Безліч видань і відповідальних працівників державних установ було втягнуто в дослідження скарги, що Національна рада підписала із загальнонаціональними телерадіокомпаніями меморандуми про співпрацю в розвитку національного інформпростору. Відповідно до вимог цих меморандумів, з 2005 до 2007 року спільними зусиллями було досягнуто значних здобутків: приміром, частка україномовних телепередач збільшилася в середньому з 35—50 відсотків до 60—75, а в деяких ТРО — до 90—95 %. Вітчизняний музичний продукт сягав тоді 2—7 відсотків (у найкращих радіокомпаній — 12—15 %), а нині 20—35 (у лідерів — до 50 і більше). І члени Національної ради, і керівники підрозділів її апарату, і медійні громадські організації, й самі телерадіокомпанії вважають, що меморандуми дали позитивні результати, а одна людина стає апологетом протилежної думки. Поширює особистий погляд навально й агресивно, використовуючи посадове становище та можливості своєї установи у війні проти самої установи.Відкритий лист групи діячів культури та мистецтва спрямований, таким чином, на захист чиновника, який затято бореться проти своєї організації, претендуючи, крім усього іншого, на роль “громадського діяча” (так сказано в листі). Осмислимо цю ситуацію: людина, яка отримує зарплату державного службовця за виконання конкретних обов’язків — інформувати громадськість про діяльність Національної ради — насправді не лише не виконує доручень з інформування, а й день у день воює проти Національної ради (конституційного органу з восьми осіб) та проти апарату Національної ради (колектив з 250 осіб, який рішеннями профспілок засудив провокаційні вчинки свого колеги). Чи можливе таке будь-де, зокрема у країнах еталонної демократії?Гадаю, не варто перелічувати, які догани і за які “заслуги” має працівник, на захист якого організовують листи до Президента, і що в останні роки його атестовували на посаді за умови виправлення конкретних недоліків у роботі. Це я до того, що “громадським діячем” він раптово став місяць тому, а не справляється зі своїми обов’язками відповідно до вимог Національної ради вже не перший рік. Не варто, мабуть, писати й про те, що до такої своєрідної “громадської діяльності” він не вдавався ні тоді, коли на його очах з подачі колишньої Національної ради трощили апаратуру радіо “Континент”, ні коли Президент Л. Кучма забороняв виконувати рішення про українську мову телерадіопередач, чи коли перед президентськими виборами намагалися припинити мовлення “5 каналу”…У результаті маємо те, що маємо: “борець” за розбудову національного інформаційного простору стає героєм для тих, хто ненавидить усе українське.Національна рада за кожної нагоди наголошує на тому, що вважає своїм основним завданням утвердження українського телебачення і радіо. Нам було значно легше, доки з такою позицією державного органу боролися політики відомої орієнтації. І стане важче, коли ці україноненависники озброїлися відкритим листом відомих діячів культури та мистецтва. Провокація вдалася?Віталій ШЕВЧЕНКО,голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment