Святослав МІЗЕРНЮКНа Всеукраїнському форумі інтелігенції за участю Президента України Віктора Ющенка 26—27 березня планують спочатку обговорити Концепцію гуманітарного розвитку України, а вже потім на її основі розробити Державну програму. Планом підготовки до Форуму передбачено провести громадські слухання з цього питання. 12 березня Київська міська державна адміністрація зібрала у Будинку вчителя представників громадських, творчих організацій, наукових установ, закладів освіти та культури столиці, щоб обговорити “Стан та перспективи гуманітарного розвитку міста Києва”.Неочікувано прийшло багато людей, які вщерть заповнили залу та балкон. І якщо внизу, біля сцени, сиділи імениті гості — Микола Жулинський, Іван Драч, Лесь Танюк, Андрій Чебикін, Дмитро Павличко та інші представники інтелігенції, яких запрошували до слова, то вгорі переважала молодь. Тож заявлені слухання цікавлять столичну громаду.Проте організатори слухань не передбачили зрозумілого й доступного для сприйняття людей обговорення проблем, нехай не глобальних, але нагальних і болючих. І деякі теми заявлених виступів нагадували лекції у вузькопрофільному ВНЗ: “Людиноцентризм як ціннісний орієнтир гуманітарного розвитку України”. Схоже на заголовок якоїсь монографії чи дисертації. І як у таких зарозумілих словесах і зворотах має зорієнтуватися проста людина? Тим часом саме для неї ці слухання й проводять. Бо звідки і в який спосіб влада може одержати об’єктивну оцінку своїх дій столичної громади?Розпочати це дійство мав вступним словом Київський міський голова Леонід Черновецький. Та йому, певно, було не до гуманітарного розвитку столиці. Адже Кабмін звернувся до Президента із заявою, в якій ішлося про відсторонення голови КМДА від виконання обов’язків. Тож без зайвого пафосу зі сцени почали лунати доповіді. Проблеми, яких торкалися промовці, ні для України, ні для її столиці не нові: освіта, здоров’я — їхня якість, доступність; пропагування здорового способу життя, розвиток фізичної культури і спорту, збереження культурної спадщини, вивчення та втілення української мови у всі сфери життя суспільства; не забули мовити слово й про безпечне для здоров’я людини довкілля.Кожна із зазначених тем за важливістю, актуальністю, глибиною нерозв’язаних за десятиліття завдань варта особливої уваги і не одного громадського обговорення й дискусії. Це ті проблеми, про які давно говорено, але нічого конкретного й кардинального і досі не зроблено, бо не можна побудувати рай посеред пекла.Але промовці, прочитавши за п’ять-сім хвилин загальні тези доповідей, віддавали письмові пропозиції до секретаріату: і вся “дискусія”! Та навіть із того, про що вони казали, вимальовується песимістична картина. За рівнем корупції Україна опинилася на 118 місці серед 180 країн світу. А дитяча смертність учетверо перевищує загальноєвропейські показники. Незважаючи на конкретні заходи, яких вжила центральна влада останнім часом, демографічна ситуація суттєво не змінюється на краще, а спосіб і умови життя людей не поліпшуються. Заважають і об’єктивні, й суб’єктивні причини: загазоване сміттєспалюванням і викидами автомобілів повітря; перенасичена хлором і “добавками” погано очищена вода зі столичних кранів, низькоякісні продукти харчування; шкідливі звички — тютюнопаління, пияцтво, наркоманія. Молоді ніде займатися фізкультурою і спортом. Можливо, тому захворюваність у Києві зросла на 7,3 відсотка порівняно з минулим роком. А причини 64 відсотків смертності — серцево-судинні захворювання.Таку ситуацію спричиняє, вважають промовці, відсутність коштів у бюджеті або їх нераціональне використання. Тим часом, катастрофічна ситуація, коли немає грошей у населення: хворому потрібно терміново робити операцію, але він… відмовляється, бо нічим заплатити. Хоч статтю Конституції про невідкладну та безкоштовну медичну допомогу ніхто не відміняв! Дехто з промовців, оголосивши тему доповіді, відразу після свого виступу покидав залу зібрання. І Дмитро Павличко, й Іван Драч так, як багато інших, завітали на громадські слухання, щоб почути, а що ж робить влада міста. Бо якщо вона ще не везе, то бодай би зрушила цього воза з проблемами. Але, вочевидь, зрозуміли, що все це — лише порожня балаканина, і пішли. Слідом за ними залишила зібрання і молодь. Мабуть, цієї весняної пори найкраще для здоров’я — просто пройтися парком, у якому прокидаються зі сну дерева, аніж слухати нудні реляції чиновників від влади. Дуже давно українське суспільство і влада живуть у різних часових, просторових та й матеріальних вимірах. Ось, наприклад, про який розквіт української культури та розвій рідної мови можна виголошувати декларації, якщо мер як чиновник найвищого рангу, що зобов’язаний досконало володіти державною мовою, досі її не вивчив.То, може, міська адміністрація неухильно дбає про фізкультуру, спорт, дозвілля й відпочинок киян? Де там! Раз по раз винищують зубасті бульдозери забудовників дитячі та спортивні майданчики, сквери, парки. Не ліпше і в медицині. Який чиновник відповість, чому хворий киянин у своїй районній поліклініці не може безкоштовно полікуватися й одержати якісну допомогу, приміром, у стоматолога? Чому для того, щоб зробити рентген хворого зуба, пацієнт мусить заплатити у рентгенкабінеті 10 гривень? Куди йдуть ці гроші? На розвиток поліклініки чи в кишеню лікаря? Адже якщо вже ці послуги й платні, то принаймні мали б дати квитанцію. А, власне, на що ж скаржитися? Медицина, як і освіта — найбільш корумповані. Хіба цього не знає місцева столична влада? Знає, але переймається власними, набагато цікавішими, прибутковішими проектами. Тож на кожній сесії Київради найуспішніше голосують за надання у “чиєсь” користування київської дорогоцінної землі.Кандидат медичних наук Валерій Івасюк (Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства) так окреслив на цих слуханнях свою громадянську позицію: “Доки до охорони здоров’я верховна влада ставитиметься байдуже і волюнтаристськи, доти доля будь-яких пропозицій буде такою самою, як і того паперу, на якому вони написані”. А так щиро вірилося, що голос кожного свідомого громадянина почує і громада, і влада! І вони разом вироблять спільний план дій та візьмуться до справи.Отож, напевно, лише для того, щоб показати, як міська влада “прислухається” до нагальних потреб та побажань своїх громадян, вона й надалі ініціюватиме такі громадські слухання. Та знову ці заходи, нібито й потрібні людям, перетворять на фікцію, щоб, посилаючись на думку громади, протягти потрібне чи то владі, чи то певним комерційним структурам рішення, або зведуть їх до порожньої балаканини. Завдяки їй влада намагається випустити у свисток ту пару, яка от-от може розірвати котел суспільного невдоволення. Так чи інак, але від подібної ерзац-демократії виграють лише ті, хто, прикриваючись інституціями демократичного суспільства, збиває капітали.Столиця давно перетворилася б на рай земний, якби київська влада реалізувала всі ті пропозиції, які виголошують останнім часом на безлічі громадських слухань. Але поки що це черговий піар, щоб “переконати” Президента, як у поті чола працюють міські чиновники над поліпшенням життя громадян уже сьогодні. Та й на випадок дострокових виборів мера довести київській громаді, що саме ця міська столична влада, як ніхто, переймається повсякденними клопотами й турботами киян.Проте, зазирнувши у документи слухань, які роздавали далеко не всім охочим, в очах зарябіло від старих стереотипів: “… створити, розробити, визначити, забезпечити, продовжити роботу, удосконалити, сприяти…” аж “на період до 2011 року”. І в жодному — ніякої дії, механізму чи динаміки руху, якогось справдешнього результату, якого роками очікує громадськість, сама популістська демагогія, як і за часів комуністичного марнослів’я: побудувати комунізм до наступної п’ятирічки!Хто ж прислухається до свідомих, мудрих та працьовитих громадян-патріотів Києва і збереже його старовинну красу, розбудує справді європейську столицю, у якій процвітатиме її самобутня національна культура, рідна мова, і заможне й затишне життя її мешканців.
