ДЕРЕВ’ЯНІ ХРАМИ «НЕВІДОМОЇ УКРАЇНИ»

Олена МОРОЗОВА,Карина ВОСТРЯКОВАУ приміщенні УЦНК “Музей Івана Гончара” відбулася презентація книжки Віктора Вечерського “Українські дерев’яні храми”. Це частина великого книжкового проекту “Невідома Україна”, покликаного ліквідувати “білі плями” національної історії та культури, принаймні у свідомості самих українців. Вітчизняні дерев’яні храми справедливо вважають історико-мистецьким феноменом усесвітнього масштабу. Попри це, вони невблаганно відходять у минуле і зникають просто на очах нашого покоління. У 30-х роках ХХ століття в Україні було вщент зруйновано багато безцінних християнських пам’яток. Нещадна ліквідація храмів не припинилася й у часи так званої “відлиги”. Та найстрашніше те, що безцінне історико-архітектурне надбання продовжує руйнуватися зараз. Як правило, через елементарне недбальство та байдужість владних структур.Культурологи та мистецтвознавці наголошують: аби зберегти дерев’яні храми для нащадків, потрібно не лише сфотографувати їх, а й осмислити як знакове явище. Авторитетні закордонні науковці дійшли висновку, що українська дерев’яна архітектура не має аналогів серед будівничого мистецтва інших народів світу. Вона не подібна навіть до дерев’яної архітектури наших найближчих сусідів — поляків, словаків чи росіян. Це важлива частина самобутньої української культури, здатна репрезентувати цілу країну. Серія “Невідома Україна”, яка представляє книжки, присвячені дерев’яним храмам, монастирям, гетьманським столицям та вітчизняним фортецям, мала зацікавити насамперед туристів. Однак і для нас, українців, у власній культурі та історії вдосталь нерозгаданих таємниць. Так, книжка Віктора Вечерського розбиває усталене уявлення про те, що унікальні церковні споруди зводилися тільки в Карпатах. Історик архітектури наочно демонструє, що це дивовижне явище характерне для території всієї України, що ми — єдиний народ попри намагання сучасних політиків переконати українців у тому, що вони різні. “Українські дерев’яні храми” — дослідження цікаве не лише професійним архітекторам чи культурологам. Це — публіцистичний твір про людей, які поклали життя на вівтар збереження архітектурних пам’яток, і про тих, хто нищив їх, змішуючи з брудом власну історію. Автор пише про найвідоміші храми України та цікаві історії, пов’язані з ними, про реставрацію унікальних пам’яток і українські музеї просто неба — чи не єдиний засіб збереження стародавніх будівель.На тому, що українські дерев’яні храми потребують уваги та захисту, одностайно зійшлися запрошені на презентацію історики, архітектори і мистецтвознавці. Вони неодноразово підкреслювали унікальність вітчизняної дерев’яної архітектури. — На жаль, наша історія досі не відкрита, — зауважив архітектор Володимир Козак. — Відомо, що слов’яни мали кілька культів, зокрема дерева та вогню. В Україні збереглася їхня дивовижна спадщина — дерев’яна архітектура. Тож історію Київської Русі варто вивчати не лише за кам’яними, а й за дерев’яними спорудами, яких на українській землі вдосталь. Адже наше головне завдання полягає в тому, щоб пізнавати власну культуру.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment