ОТАМАН ОЛЕВСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Святослав ВАСИЛЬЧУК, голова Житомирського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”Із погляду поневолених народів ті, хто підіймав люд на боротьбу за визволення рідного краю, — герої та месники. Їх оспівують у піснях, про них складають легенди, з них беруть приклад. Одним із таких легендарних діячів за свободу України в часи німецької та совєцької окупації на Поліссі був отаман Тарас Бульба (Боровець), який зібрав 1941 року значну збройну силу українців (до 10 тисяч вояків) і з нею утворив на всьому українському Поліссі державу з центром в Олевську, знану в історії наших визвольних змагань як Олевська республіка. Її безпеку гарантувала військова потуга Поліська Січ, отаманом (командиром) якої був генерал-хорунжий Тарас Бульба. Із серпня до грудня 1941 року на всій величезній території Полісся існувала українська влада; на урядових будівлях майоріли українські синьо-жовті прапори з гербом-тризубом, у школах, які запрацювали, щодня вранці діти починали заняття гімном “Ще не вмерла України ні слава, ні воля”. Дітей навчали рідної мови, історії. За весь період нога окупанта не ступала на терени цієї української республіки. І коли німецькі загарбники зажадали від отамана підпорядкуватись окупаційній владі, він відкинув пропозицію, офіційно розпустив своє збройне формування, а з нечисленними вояками перейшов на нелегальне становище, розпочавши збройну боротьбу проти окупантів.Москва схиляла отамана на бік червоних. Бульба поставив умову: совєцьке керівництво мало офіційно визнати незалежність Української Народної Республіки, проголошеної 1918 року. Москва відмовилася. Тоді відмовився від совєцької пропозиції отаман. Після розгрому Третього Рейху він перебрався до Північної Америки, де й прожив решту життя, до 1981 року. Ім’я отамана Олевської республіки Тараса Бульби за радянських часів шельмували й наділяли відомими тоді ідеологічними ярликами “український буржуазний націоналіст”, “німецький поплічник” тощо. Діяльність керованої ним військової сили зображували лише в негативному світлі. Замовчували, забували людей і події, пов’язані з Олевською республікою та її засновником Тарасом Бульбою-Боровцем.Обласне товариство “Просвіта” й обласна організація Національної спілки письменників України, Житомирська обласна та Олевська районна влада вирішили вшанувати цю непересічну особистість. Художник Юрій Гальченко з Олевська виготовив барельєф отамана та меморіальну дошку до 100-річчя Тараса Бульби-Боровця, яку встановили на будівлі, де 1941 року розташовувався штаб збройного формування “Поліська Січ” і керівництво Олевської республіки. Багато зробив для цього завідувач Олевського краєзнавчого музею, багатолітній керівник місцевого осередку Народного руху України Леонід Полосенко.З нагоди свята до Олевська прибули представники обласної влади, товариства “Просвіта”, НСПУ, делегація “Просвіти” з Коростеня. З Рівненщини завітала делегація Березнівського району на чолі з заступником голови райдержадміністрації Віталієм Лаштою та заступником голови районної ради Юрієм Мадеєм, а також депутат Верховної Ради України чотирьох скликань Василь Червоній. На мітингу з нагоди відкриття меморіальної дошки до 100-річчя з дня народження Тараса Боровця ішлося про те, що слід знати свою історію, шанувати людей, які засвідчили одвічне прагнення нашого народу жити в незалежній державі. І в цьому маємо виходити з державницьких позицій. Треба зробити все, щоб подолати негативне ставлення до наших історичних діячів, яке сформувалося під тривалим впливом комуністичної пропаганди тоталітарної совєцької влади.Однак місцеві комуністи (з десяток дідусів і бабусь) під керівництвом Василя Бабича влаштували пікетування акції. Вони викрикували, галасували, намагаючись всіляко завадити проведенню мітингу.Після мітингу в місцевому будинку культури відбулася наукова конференція, на якій виступили науковець із Березного Алла Куц, аспірант, автор монографії “Український рух Опору Тараса Бульби-Боровця” Сергій Стельникович, вчителі місцевих шкіл А. Шинкар,  Р. Малиновський, С. Васильчук. Вирішили зібрати свідчення учасників та свідків діяльності Олевської республіки, аби донести правду про неї та її діячів до сучасників. Адже “хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього; хто не шанує видатних людей своєї історії, той сам не годен пошани” (М. Рильський). На завершення молодий бард із Березного Володимир Пастушок заспівав під гітару улюблену народну пісню отамана Бульби-Боровця “Очерет мені був за колиску”: Очерет мені був за колиску.В болотах я родився і зріс,Я люблю свою хату поліськуІ люблю свій зажурений ліс.Очерет мені був за колиску,А забавкою став мені кріс.Я лишив свою хату поліськуІ пішов до повстанців у ліс…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment