БОРОТЬБА З ІНФЛЯЦІЄЮ ЯК БОРОТЬБА З ІЛЮЗІЯМИ

Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-ФранківськТой, хто вважає українську інфляцію злом, яке можна побороти сучасними економічними теоріями ринку, глибоко помиляється. Це аксіома, яку не визнають у високих кабінетах, але відчуває на своїй шкірі пересічний незаможний громадянин. Ми дуже швидко забули першу жахливу інфляцію, яка змушувала тисячі громадян шукати вихід у спекуляції або мандрувати світом. Теперішньою інфляцією нікого не злякаєш. Вона якась дивна, схожа на тихий наступ великого капіталу, що так захищає своє право на занадто великі, за європейськими мірками, прибутки. Заради цього формують суспільну думку про катастрофічні наслідки будь-якого державного регулювання економіки, намагаються заручитися підтримкою адміністрації й самого Президента. Все облаштовано дуже авторитетно, по-європейськи і науково, тому в цю пастку потрапляють фахові економісти. Вірить чи не вірить у це громадянин — нікого особливо не хвилює — він об’єкт турботи і жертва водночас.Молодші переживуть ще не одну програму боротьби з бідністю чи інфляцією, якщо влада не облишить дурити народ подвійними стандартами сприйняття ринкової економіки. Політики від великого бізнесу роблять інфляцію, не бажаючи обмежувати темпи збагачення, і майже ті самі політики оголошують боротьбу з цією інфляцією заради добра народу. Рекомендують боротися так, щоб державним регулюванням не зашкодити буквально “власній” економіці. Отже, боротися з інфляцією бажано не коштом бізнесу, а за рахунок самих жертв інфляції. Такий висновок напрошується як відповідь на одвічне питання: кому це вигідно?Побожне, фанатичне сприйняття так званих ринкових механізмів і так званих ринкових законів змушує наших поважних економістів зі сльозами жалю до власного народу шмагати його за методиками центрів так званої світової ринкової економіки. Шановні, забудьте про класичний ринок — гряде глобалізація, і ринкова “вільна та нерегульована” економіка насправді кимось планетарно регулюється. На жаль, Україна — не в десятці сильних, а наша економіка в очах простої людини перетворюється на базар, де хтось невідомий несподівано встановлює однаково високі ціни, а держава чомусь на це не впливає. На наш нерозвинений ринок дуже потужно накладається весь негатив сучасної глобалізації, але цього ніхто не хоче бачити. Хоч ми, прості люди, відчуваємо це вже майже фізично. Неспроста ціни піднімаються ніби за командою і ніби у відповідь на суто ринкові урядові заходи боротьби з інфляцією. Невже це не схоже на боротьбу з інфляцією, щоб не зашкодити інтересам багатих, але з великим піаром про захист бідних?На жаль, ми вже бачили дію так званого ринкового механізму регулювання цін на продовольчих базарах. Ціни не впали, а дехто ще й заробив на інтервенціях з держрезерву. Невже не зрозуміло, що монополісти вже контролюють навіть базари, домовляються і диктують ціни, а нам розказують байки про вільний ринок? Тому обмеження прибутків розумними рамками потрібно встановлювати не лише адміністративно, а й законодавчо. Ми чомусь забули про ще один найголовніший ринок — ринок людської праці. На цьому ринку влада не помічає суто неринкового використання робочої сили та надмірної її експлуатації. Не варто побиватися, що адміністративні обмеження рівня рентабельності, торгових надбавок і банківських прибутків зменшать темпи зростання економіки. Це лише обмежить безбожну в умовах нашої бідної держави гонитву за розкошами в середовищі багатіїв, але стимулюватиме чесний бізнес і появу середнього класу. Законодавче обмеження надприбутків умовою зростання платні — крок до реалізації гасла “багаті поділяться з бідними!”, тобто у них з’явиться можливість і державний стимул за рахунок розумного обмеження власних прибутків дати нормально жити тим, хто на них працює, і збільшувати платню. Народ зможе не тільки жити по-європейськи, а й інвестувати у власну економіку без допомоги Міжнародного валютного фонду і надто корисливих інвесторів.На жаль, до нових виборів про це доведеться забути, адже парламент здебільшого представляє бізнес, який готовий боротися з інфляцією, але не готовий дати працівникам нормальну платню й обмежити власні апетити. А може, і вибори не допоможуть… Ніхто не може гарантувати, що зголоднілий електорат не спокуситься на кілограми гречки і демагогію комуністів з лібералами. Таки вигідна інфляція українській політиці. Вона дає змогу тримати електорат “в готовності” і змушує дивитися владі в руки. Боротьба з інфляцією — непоганий бізнес для бізнесу. Тримаймося, шановні громадяни!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment