ЗБЕРЕГЛИ І ПРИМНОЖИЛИ ДУХОВНІ СКАРБИ

ЕТАПИ ПОСТУПУ ПОДІЛЬСЬКОЇ «ПРОСВІТИ»

Засновниками Подільської “Просвіти” були вчителі, лікарі, священики: Юхим Сіцінський, Кость Солуха, Сергій Іваницький, Йосип Доронович, Кирило Стиранкевич (літературний псевдонім Подоленко), Олексій Білоусов, Трохим Павловський, Анна Солуха, Олімпіада Пащенко, Віктор Приходько, Михайло Завойко, Віталій Стиранкевич. Вони зорганізувалися у жовтні 1905 року.Свою роботу подоляни розпочали з розповсюдження української літератури, заснування бібліотек, читалень, драматичних і хорових гуртків. Просвітяни читали лекції, організовували виставки, збори, відкривали філії читальні, забезпечували їх книжками. Були перешкоди російського царського уряду, але товариство провадило роботу, гуртуючи довкола себе свідому українську інтелігенцію й молодь.

Незважаючи на перешкоди, перший період діяльності подільської “Просвіти” (1905—1914) засвідчив, що українська справа набирає обертів. До цього титанічних зусиль доклав перший голова “Просвіти” лікар Кость Григорович Солуха (нар. 17 травня 1861 року в с. Коритне Балтського повіту Подільської губернії).Після свого відновлення, з 1917 року, “Просвіта” бере якнайдіяльнішу участь у відкритті Кам’янецького Українського Університету; товариство відкриває свою гімназію імені С. Руданського (пізніше стала державною); ініціює відкриття гімназії для дорослих; засновує національний хор і дитячий садок, які пізніше стають самостійними закладами; протягом 1919 року завідує Шевченківським домом і театром при ньому; в перший рік революції товариство бере діяльну участь в українізації школи на Поділлі. Під час польської окупації “Просвіта” бореться з польською владою за українську школу й у своєму помешканні дає притулок трьом українським школам: гімназії імені С. Руданського, дівочій селянській гімназії і залізничній вищій початковій школі. Товариство “Просвіта” разом із товариством Українського Червоного Хреста влаштувало безплатну амбулаторію. Крім цього воно займалося й видавничою діяльністю.Тож після 1917 року просвітянський рух на Поділлі стає масовим. Якщо 1914 року Подільська “Просвіта” нараховувала лише 150 членів, то 1919 року існувало вже 203 осередки.Ця громадська організація перебувала поза впливом будь-яких партій. Повернувшись із фронту, наслухавшись агітаторів різних партій, колишні солдати охоче приставали до гурту просвітян, аби розбудовувати власну державу.Після остаточного приходу до влади більшовиків (листопад 1920 р.) роботу товариства суворо контролює ревком, а згодом просвітянські осередки підпорядковуються відділам народної освіти під патронатом Політосвіткому. Всі осередки проходили перереєстрацію з дозволу Політосвіткому, добирали кадри і проводили заходи тільки з дозволу політичного комісара. Радянська влада переслідує просвітян, а 1923 року і зовсім припиняє роботу “Просвіти”.Членами подільської “Просвіти” були відомі в Україні мовознавці Григорій Голоскевич (село Супрунківці), Степан Дложевський, Федір та Антон Шумлянські, Сергій Іваницький, мистецтвознавці Віктор Приходько, Володимир Січинський, батько адмірала флоту Микита Горшков, письменники Григорій Костюк, Володимир Герасименко, Микита Годованець. Тут доречно нагадати, хто очолював Подільське крайове товариство “Просвіта”: лікар Кость Солуха (1906—1917); учитель Євген Шманкевич (1918—травень 1919); учитель Євген Кондрацький (1919—1920); учитель Антон Шумлянський (1920—1923).Просвітянам важко було працювати за будь-якої влади. “Просвіта” заважала окупантам, бо стояла на захисті національних інтересів українського народу.Нова хвиля просвітянського руху здійнялася 1989 року, коли було створено обласне товариство української мови “Родовід” (голова Микола Магера). 1990 року його очолив Василь Горбатюк, а в грудні 1994 р. головою обласного товариства “Просвіта” став письменник Віталій Мацько. На цій посаді він перебував 10 років. Нині обласний осередок очолює член Національної спілки письменників України, поетеса Ніна Шмурикова-Гаврилюк.Просвітяни Хмельницької області причетні до державотворчих процесів. З-під пера М. Магери, В. Горбатюка, Н. Шмурикової-Гаврилюк, В. Мацька, М. Федунця, В. Нечитайла, О. Ванжули, В. Кравчука, П. Маліша, В. Міхалевського виходять нові книги, написані на гідному художньому рівні, пройняті вболіванням за рідну мову, за свій народ, за Україну.Популярність серед подолян здобули Дні української писемності і мови, Шевченківські дні. Просвітяни Поділля беруть активну участь у літературно-мистецьких заходах: щороку проводять Булаєнківські читання у селі Сорокодубах Красилівського району, Свято байки у Кам’янці-Подільському, Прилюківські читання (с. Божиківці Деражнянського р-ну), вечори вшанування репресованих і замовчуваних майстрів пера і пензля.Обласне товариство “Просвіта” налагодило зв’язок з українцями діаспори. В середині 90-х багато книг у дарунок одержано від Товариства української мови імені Т. Шевченка, що діє у м. Чикаґо (голова товариства Віра Боднарук). Поважна громадська організація за понад сто років свого існування завжди відігравала важливу роль у збереженні й примноженні духовних скарбів українського народу.За інформацією Хмельницького обласного об’єднання “Просвіти”  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment