ВЕСНА СПОДІВАНЬ

ЧИ ПОЧУЮТЬ ІНТЕЛІГЕНЦІЮ? Нотатки із Всеукраїнського форуму

Петро АНТОНЕНКОРЕТРОСПЕКЦІЇ“Як летить час! І куди саме?” Ця думка мимоволі промайнула, коли побачив на сцені Національної опери напис “Всеукраїнський форум інтелігенції”. Просто форум. Без номера. А був же і час нумерації. Був Перший Всеукраїнський форум (осінь 1995-го), що постав на базі підписаного Маніфесту української інтелігенції, де ключовою була фраза: “Україну цілеспрямовано розвалюють ті, хто нею керує”. І це лише через чотири роки після здобуття Незалежності. Минуло понад 12 літ. На 17-му році Незалежності у нас народна влада  —  Президент, парламент в особі його більшості й уряд. А ось фразу, якій понад 12 років, на жаль, можна повторювати майже дослівно. Тоді, в перші роки Незалежності, саме на інтелігенцію, на еліту нації покладали великі надії на нове життя в новій демократичній державі. Точніше, сама ця еліта покладала на себе такі надії. Тому на Першому форумі й було утворено Конґрес української інтелігенції, за задумом — громадську організацію, покликану об’єднати еліту. Задум первісно наївний, що й показав час. І річ не лише в аморфності, якщо не сказати віртуальності того, що іменували КУІН. Річ у самій суті “еліти”, інтелігенції, неінтелігентно розписаної по партіях і партійках, що співає на різних майданах під різні політичні фонограми.

Як результат — “за період з 1990 до 2007 рр. у світовому індексі людського розвитку Україна з 45 перемістилася на 76 місце серед 173 країн. За якістю життя Україна посідає 98 місце серед 111 країн”. Це з “Концепції гуманітарного розвитку України”, проект якої було винесено на обговорення й затвердження Форуму. Після названих цифр говорити про якусь гуманітарну політику й гуманітарну сферу держави просто боляче, але доведеться, як довелося й кільком сотням учасників Форуму. Їх делегували з реґіонів обласні держадміністрації, так звані ради з культури й духовності, створені при цих адміністраціях. А головним організатором Форуму була відповідна Рада при Президентові. Словом, президентська вертикаль влади. Це дало привід Іванові Драчу, голові КУІНу, похвалитися, що чи не вперше саме влада домінує на такому Форумі. Він водночас бідкався з приводу незначного представництва, власне, інтелігенції на користь чиновництва. КОНСТАТАЦІЯПрезидент Віктор Ющенко ретельно відпрацював першу половину Форуму. Виступив двічі. Спершу зі вступним словом, яке тривало 15 хвилин. Потім, вислухавши кількох промовців, говорив ще понад годину. Ось основні тези. Про національну пам’ять. “Держави зникають не лише через агресію, а частіше, коли вмирає мова, культура, історія, коли народ стає не нацією, а населенням”. Про тих, хто з чужих столиць дає настанови щодо нашої історії та сьогодення (зокрема стосовно НАТО). “Вважати, що народ не має права на власну думку, і слухати рекомендації з інших столиць — принизливо для народу”. Про мову. “Звинувачення в насильницькій українізації — лицемірство. На 17 році Незалежності є території, де української мови не викладають”.  Про книговидання. “Сьогодні на нашому книжковому ринку лише одна книга з шести друкується в Україні, а п’ять — за кордоном, переважно в Росії, трохи в Білорусі”. Про інформаційний простір. “Нема жодного державного телеканалу, який би транслювався на всю територію України. А канал УТ-3 “Культура” покриває всього 19 відсотків території. Так само і з радіо. А найбільші щоденні газети майже всі російськомовні”. Про медицину. “Маємо найбільше в Європі лікарняних ліжок на 10 тисяч населення. А за площею медичних закладів, мабуть, перші у світі. Однак тривалість життя на 11 років менша, ніж в середньому в Європі. Бо величезні кошти, виділені на охорону здоров’я, йдуть повз хворого”. Про музеї. “Наші головні національні музеї — в жалюгідному стані”. А ЩО Ж ФОРУМ?Це далеко не все, що з сумом констатували на Форумі. Були, звісно, виступи-самозвіти, було, як і завжди, патетичне пустослів’я. Було й самобичування: “Українським інтелігентом вважає себе кожен, хто може українською мовою хоч якось висловити свій український сентимент” або “Все ті ж обличчя штатних патріотів та офіційних інтелігентів”. Але були й серйозні речі. Іван Драч нагадав Президентові, що минув уже рік після вбивства в Росії активістів українських організацій, але й досі ці злочини не розкрито. Не почалися роботи зі спорудження в столиці Меморіалу жертвам Голодомору, хоч 75-річчя трагічної сторінки історії, до якого й було заплановано відкриття, минає.Іван Дзюба говорив про сумну долю багатьох подібних до обговорюваної концепцій, інших програм та постанов у гуманітарній сфері, що так і припали пилом в архівах. Чи не залишиться й ця Концепція, цей Форум гласом волаючого в пустелі? Павло Мовчан також сказав, що наче зовсім недавно, а насправді 12 років тому, на Першому форумі інтелігенції, теж ішлося про такі самі серйозні гуманітарні проблеми. Тоді все було хоч менш заорганізоване. А сьогодні, зазначив голова “Просвіти”, варто було б говорити не про все загалом, а зосередитися бодай на двох серйозних проблемах — мовній та інформаційному просторі. Брати Капранови, які виступали на трибуні вдвох, висловили з гумором, але цілком серйозну пропозицію: “відірвати” хоч дещицю коштів, виділених на футбольний чемпіонат Євро-2012, щоб можна було провести дводенний Форум, де не поспішаючи обговорити незліченні проблеми гуманітарної сфери.НЕ ВСЕ ТАК ПОГАНОПрезидент озвучив те, що вже вдалося і вдається робити в гуманітарній сфері. Насамперед ішлося про музеї. Наступного року почне працювати Мистецький Арсенал у столиці, своєрідний музей музеїв, де буде зібрано майже все про Україну — від палеоліту до сьогодення. Він планується більший за площею експозиції від Лувру й Ермітажу. А вже цього року має завершитися тяганина з передачею Національному художньому музею України приміщення на вул. Інститутській. Цьогоріч завершується реконструкція історичних об’єктів гетьманської столиці Батурина. В багатостраждальному палаці гетьмана Розумовського відкриють Музей української державності. Тривають роботи в Чигирині й на Хортиці. Все це посилює туристичний потенціал України. Не випадково за минулий рік нашу державу відвідали 23 мільйони іноземців.Нинішній рік Президент запропонував оголосити Роком українського книговидання і збільшити державне фінансування на видання української книги у 3—4 рази. У стільки ж разів глава держави пропонує збільшити фінансування на підтримку й розвиток державної української мови. Значної підтримки потребує український кінематограф, який зараз, за висловом Президента, майже не існує, і на українському кінопросторі поки що йде змагання російської й американської кіноіндустрій.РЕФЛЕКСІЇЯ зустрівся з кількома учасниками Всеукраїнського форуму інтелігенції. Ось їхні враження.Анатолій ГАЙДАМАКА, народний художник України:  “Виступ Президента був глобальним. Але сам Форум пройшов якось по-радянськи. Прописані промовці. А тих, хто повинен був виступити і мав що сказати, не включили. Наприклад Юрій Іллєнко, але йому не надали слова. Усе загладжують, наче проблем нема. Треба було надати слово самим митцям, бо все схоже на партійний з’їзд радянських часів. А проблем дуже багато. За час Незалежності, зокрема за останні два — три роки в культурі знищено, вважаю, більше, ніж 1937-го. —  Тут згадували Ваше дітище — Меморіал жертвам Голодомору. Що за тяганина з його спорудженням? —  Наслідки нашої бюрократії. То затримки з коштами, то ще щось. Працювати з бюджетними коштами дуже незручно. А час минає”. Тетяна ЛОГУШ, президент Міжнародного благодійного фонду “Мистецька скарбниця”:“Дуже багато глобальних питань. Мене найбільше турбують питання мистецтва, книговидання, адже ми проводимо конкурс “Коронація слова”. Також непокоїть наше телебачення. В рекламі, яка насамперед впливає на дітей, співають російською мовою: “Мама, нєжноє слово…”Важко знайти українські книжки. Всі глянцеві журнали, газети російськомовні. Що це за “Комсомольская правда в Украине”? Або “Газета по-киевски”? Вона ж повинна бути київською, тобто українською.Прагнемо щось робити. У рамках наших проектів проводимо аукціони, купуємо україномовні книжки українських авторів та передаємо їх у бібліотеки. Цього року передаємо книги в дитячий будинок. Але постає проблема, українських книжок для незрячих”. Любомир БОДНАРУК, художній керівник Хору ім. Бортнянського Чернігівського обласного філармонійного центру, заслужений діяч мистецтв України: “Що з почутого на Форумі найбільше схвилювало? Незадовільна ситуація в інформаційному просторі України, стан наших музеїв, туристичних об’єктів. Мало йшлося про мистецтво, хоч проблем тут вистачає. Творчим колективам майже не допомагають організовувати гастролі. Мовляв, на розвиток культури бракує коштів. Але кошти є, треба лише ними розумно розпорядитися. Наприклад, навіщо щороку проводити на півночі Чернігівщини, в Сеньківці, на День молоді помпезне й недешеве міжнародне свято, де, до того ж, відкрито агітують за відновлення якихось союзів?” 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment