СЕКРЕТИ ТВОРЧОГО ДОВГОЛІТТЯ

Колектив Донецького академічного українського музично-драматичного театру відзначив 80-річчя. З нагоди ювілею та за вагомий внесок у справу українського національного відродження, розбудову та зміцнення Української держави артиста театру Михайла Івановича Бондаренка було нагороджено медаллю ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка “Будівничий України”. Визнання досягнень видатного майстра української сцени — показник діяльності всього колективу, адже театр давно вже став справжнім центром національної культури у російськомовному реґіоні.

Михайло Іванович — це жива історія. За понад 50 років творчої діяльності цей самобутній актор створив цілу низку різнопланових образів, зіграв понад 160 ролей у виставах української класичної драматургії. Яскрава емоційність, сценічний темперамент і висока професійна майстерність принесли артистові щиру любов і визнання глядачів. За багаторічну діяльність у театрі його нагороджено орденом “Знак пошани” і медаллю “За доблесну працю”. Заслужений артист України виявив свої творчі здібності і як режисер. Поставлена ним музична комедія “Наталка Полтавка” за І. Котляревським багато років не сходить зі сцени Донецького музично-драматичного театру і збирає повні зали.З нагоди 80-річного ювілею колективу його ровесник ділиться секретами свого творчого довголіття.ПЕРШИЙ ВИХІДЗа системою розподілу молодих фахівців після закінчення Харківського театрального інституту Микола Бондаренко потрапив до музично-драматичного театру Артемівська Донецької області, а 1957 року почав працювати в Донецькому українському музично-драматичному театрі. “Саме тут відбулося становлення і формування моєї професійної майстерності. Я увійшов у колектив прямо “з коліс”. Тільки-но приїхав у театр, мене покликали до кабінету головного режисера, де одразу вручили п’єсу “Шельменко-денщик”, одягли костюм і… на сцену. Актор-виконавець ролі Капітана захворів, і я мусив його замінити. Таким несподіваним був мій перший вихід на сцену муздрамтеатру”.УЧИТЕЛЬ“Прикладом та вчителем для мене був народний артист СРСР О. І. Сердюк, який вимогливо ставився до професії та привчав мене самостійно працювати над створенням сценічного образу. Він говорив, що актор завжди повинен працювати над собою, незалежно від досвіду та стажу роботи. Постійних тренувань вимагають голос, дикція, пластика, сценічна увага та мовлення. Секрет збереження акторської форми та творчих здібностей — постійна робота над собою, самодисципліна та самовдосконалення”.ВИХОВУЄМО ГЛЯДАЧА“Я — актор українського театру, а він, крім зарубіжної класичної та сучасної п’єси, передусім повинен нести своїм глядачам українську драматургію. Про мій рідний театр з гордістю кажу: “Пишаюся тим, що працюю в цьому колективі”. За 50 років Донецький музично-драматичний театр дуже змінився: позитивні зміни відчутно всюди — від організаційних питань до творчості. Наші постановки часто відзначають на фестивалях, зокрема й на міжнародних, ми успішно виступаємо на гастролях. А найголовніше — нас люблять глядачі. Заповнюваність глядацької зали впродовж 10 років — понад 80 %.Узявши курс на розвиток українського театрального мистецтва у складному російськомовному реґіоні, театр не зійшов з цього шляху. Всі казки та вистави для школярів тільки українською — так виховуємо свого глядача. І сьогодні вже доросла публіка не помічає, якою мовою розмовляють актори. Можливо, для західних чи центральних реґіонів це не досягнення, але для Донбасу це значний прорив”.ВДЯЧНІСТЬ“Театр завжди був, є і буде однією з найдоступніших форм діалогу з аудиторією. Якщо на сцені одержимий творчою ідеєю актор, то ніхто в залі не лишається байдужим. Силою свого таланту він змушує сміятися і плакати, співпереживати і думати. А коли це йому вдається, то глядачі вдячні за таку виставу. Для мене, як і для кожного артиста, театр — це духовна і професійна потреба емоційного спілкування з глядачем, потреба віддати частину свого “я”, зачепити душу кожного глядача, щоб побачене змінило щось в його свідомості.У сучасного театру багато конкурентів: кіно, телебачення, інтернет. Та в усі часи людина потребує душевного тепла, щирого спілкування, духовного очищення, яке може дати лише театр, тому в нас завжди аншлаги. Глядач сьогоднішній відрізняється від глядача вчорашнього своєю досвідченістю та обізнаністю, його важко здивувати, він не терпить фальші, награвання, але він щирий та доброзичливий”.Підготувала Марія ЧОРНОБРОВА 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment