ДУША ПРАГНЕ БЕЗСМЕРТЯ

Творча спадщина Олеся Гончара велика і різножанрова. Романи і повісті, вірші і новели, статті, виступи, щоденникові записи… І все це народжено з великої любові і великого болю, все осяяно мудрим і багатогранним талантом яскравої особистості.Коли береш до рук твори цього класика української літератури, слід покласти біля себе олівець і записник. Адже Олесь Терентійович був справжнім золотошукачем у глибоких надрах українського слова. Його рядки пересипані такими коштовностями афоризмів, що їх хочеться занотовувати, запам’ятовувати, збагачувати ними свою мову.Добрий подарунок зробили шанувальники творчості Олеся Гончара з Дніпропетровська. Професор Національного гірничого університету, директор Інституту гуманітарних проблем Віктор Пушкін, упорядники Світлана Олійник, Ірина Цип’як на матеріалі романів “Прапороносці”, “Людина і зброя”, “Циклон”, “Тронка”, “Собор”, “Берег любові”, “Твоя зоря”, новел і статей видали збірку крилатих висловів О. Гончара “Бережіть собори душ своїх”. Наклад цього унікального видання дуже малий — всього 300 примірників. Тому було б добре, щоб нинішнього ювілейного року цей збірник було перевидано значно більшим тиражем, аби він зміг потрапити у бібліотеки, школи всієї України, збагатити книгозбірні вчителів, викладачів-філологів, усіх, хто любить і шанує рідне слово, дорожить його діамантовими скарбами.

Перегорнемо сторінки збірника “Бережіть собори душ своїх” і занотуймо для пам’яті хоча б кілька афоризмів, народжених розумом і серцем Олеся Гончара.* * *Ця війна мусить бути останньою з усіх воєн, що були на землі.* * *Для радості, для щастя — ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тільки й варто народжувати її на світ.(“Людина і зброя”)* * *Дорога — це прекрасно.* * *А що може бути прекрасніше за усміх дитини? Нічого рівного у світі.* * *Колись у нас на Вкраїні за народним звичаєм господарі лишали в незамкненій хаті на столі окраєць хліба і кринку молока — для подорожнього. І то було нормою життя.* * *Бий, дзвоне, бий, хмару розбий!* * *Ледачих серед бджіл нема.* * *Тихіше їдьте, то встигнете.* * *Всі ми перед вічністю — діти.* * *Вважайте, багатий у мене сьогодні видався день: бачив щасливу людину…* * *Бджола загадка, зоря загадка, а людина хіба ні? Таємниця з таємниць.(“Твоя зоря”)* * *Людина, якщо була вона людиною, сама стає часткою всезагального світла! В розливі нашого життя є і його світло.* * *Ця ріка, вона теж як людина: сягнула апогею, вибухнула повінню світла і саме тепер, коли світлом мудрості осяяна, в спокійніших розтоках гирла мусить завершувати свій плин… Усе стає Океаном.* * *Ніщо так не прикметно, як безправ’я.* * *Творчість — це любов, найперше любов! Головне — треба бути здатними любити!* * *— Старість — це трагедія?— Якщо є трагедія старості, то, гадаю, не в тому вона, що старіється тіло.— А в чому?— В тому, що молодою лишається душа.(“Циклон”)* * *Хто розучився матір любити, то вже, вважай, пропащий.* * *Шлях від серця до серця — найдовший шлях.* * *Не просте це діло — формувати людину!* * *Сьогодні діти — завтра народ!* * *Жити неробою — то ж найбільша ганьба!(“Бригантина”)Підготувала Ніна ГНАТЮК

Іван Драч

УСМІШКА ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Ваша усмішка — Ваша загадка, Олесю,Вашу лагідну усмішку — ватру вуст —Як Ви змогли пронести крізь фронти,Крізь морози фашистського мору,Як вберегли її світло дитинне,Коли слава стріляла в її пелюсткиЗі ста золотих гармат?!Так, я кажу тут лише про людинуІ знамено людини — про усмішку,Взяту від мами Тетяни         в полтавському полі,Стома турботами скупану,Стома журботами сушену,Стома скорботами замиловану.Та усмішка, та дивна дивина,Живе, як пташка, сонцеві підвладна,В гніздов’ї вуст запечених.Та усмішка хіба Дніпром рожденна.Слухняна павітру і непокірна вітру.Ви квити з квітнем — він Вам квіти,А Ви йому — усмішку з уст в уста…Сміється сонце. Сміх пече вуста, Сміється пташка в пташки на долоні, Сміється слава — очі поверта, Свої очища в карому полоні. Сміється сміх. Горить на рукаві,Сміється так дитинно, стопричинно, Сміється українно — ми живі, І карим сміхом двері в світ розчинено. Сміється розум. Аж пашить крилом. Сміється дотеп, смутком перешитий. Добро сміється над горбатим злом.А доки ми сміємось — будем жити…  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment