ТВОРИТИ УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ

Всеукраїнський форум інтелігенції мав на меті згуртувати творчу еліту для забезпечення трансформації українського суспільства в суспільство знань.Наш кореспондент попросив поділитися враженнями про форум голову ВУТ “Просвіта”, народного депутата України Павла Мовчана.

— На форумі інтелігенції влада не спромоглася вислухати інтелігенцію, а інтелігенція не примусила владу її слухати. Все було в найкращих традиціях радянської доби. Проблеми, які є насущними і кричущими, залишились у затінку, і їх не розглядали, хіба що у виступах Івана Драча та Івана Дзюби. Інтелігенція залишається інтелігенцією, та в якому вона стані! Вона принижена, соціально пригноблена, не захищена, не затребувана. 

Півторагодинна розповідь Президента про українські реалії загальновідома, але треба, щоб Президент вислухав усі точки зору, які висловлювала інтелігенція. Для того і проводимо форум, а не семінар, і розробляємо концепцію, щоб говорити про найсуттєвіше. У добу глобалізації найважливіше — консолідувати націю, зберегти своє обличчя, культурні надбання, цінності, які накопичувалися впродовж тисячоліть і не втратили національної ідентичності. Задля чого будувалася держава, для чого вона існує? Для того, щоб захищати невелику групу людей, які приватизували все, а культуру сприймають лише через товсті гаманці й розмір своїх рахунків та потрактовують її як можливість придбати той чи інший об’єкт, чи бути колекціонером культури, але не вкладати в неї? Натомість українські скоробагатьки мають думати так само, як ті, хто навіть за часів українського бездержав’я плекав українську культуру: Ханенки, Симиренки, Терещенки, всі ті, хто вкладав у культуру. І ми нині послуговуємося об’єктами, які вони спорудили. Президент означив, що потрібний Мистецький Арсенал, Батурин, Чигирин, що слід повертати історичну пам’ять, але як захищати культуру сьогодні? Форуми й організовують для того, щоб сказати: ось є низка пропозицій — концепція. Сьогодення вимагає, щоб поруч з Президентом сидів глава уряду, якому Президент давав би доручення: треба прийняти Закон про мову, потрібна нова редакція Закону про культуру. Я вже втомився слухати самі обіцянки. Маємо змінити ситуацію сьогодні, а не колись. — Чому ж цього не сказали учасники форуму Президентові? — Я запитував про це організаторів, виступаючи в другій частині засідання. Але коли зала порожніє, президія теж, бо йде перша особа, тоді ніхто нічого не чує — говоримо, але це як прокручування колеса, яке зависло в повітрі: крути хоч тисячу разів — воно збільшує швидкість але не збільшує кілометраж. У такому форматі відбувається друга частина будь-яких заходів, а це представницький форум, у якому брали участь делегати з усієї України. І треба було  казати: змінюємо законодавчу базу, фінансування, впроваджуємо пільги, робимо все те, що потрібно для української культури. — Що має робити інтелігенція, яка не була там присутня, але всі ці проблеми знає? — Інтелігенція завжди робить те, що може, незважаючи на форуми: пише, малює. Але як ця література буде реалізована, яким буде її вплив на суспільні запити, як вона формуватиме світогляд нового покоління (не кажу про старше, бо воно вже сформоване)? Хтось таки має перетворити подібні розмови на результат. Інакше залишаться самі балачки та документи, які знову стануть архівними, якщо влада не наповнить їх реальним змістом. Потрібно змінити пріоритети: давати гроші не на тюрми, а на культуру, щоб люди могли купити українську книжку, газету, подивитись український фільм, послухати українську пісню — жити в українському світі, щоб на своїй землі, яка називається Україною, почуватися українцями. Ось про що йдеться. Це найпосутніші наголоси, які слід було поставити у концепцію, і відповідно до неї формувати програму дій для уряду і для всієї української інтелігенції. Спілкувався Анатолій ТАРАСЕНКО 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment