Карина ВОСТРЯКОВА“Я не сам обрав життєвий шлях — навпаки, життя зробило за мене вибір”, — зізнається Леонід Гопанчук, якого вважають одним із найкращих портретистів Європи, майстром пейзажу, натюрморту й полотен на релігійну й історичну тематику. Його роботи прикрашають приватні колекції 14 країн світу, та на Батьківщині вони здатні не лише прикрашати, а й пояснювати й надихати глядача берегти скарби свого народу. Саме для цього й започатковано літературно-мистецький проект “Святині землі української”, в рамках якого проходить ювілейна виставка робіт художника в Українському фонді культурі.Презентація І етапу проекту відбулася ще в лютому 2006 р. у Фонді сприяння розвитку мистецтв, там само 2007-го було представлено експозицію “Квітуча мова матері моєї”. Визначним став етап, який пройшов у рамках Х Міжнародного фестивалю “Спас на Хортиці” у Запоріжжі в липні 2006 року.Картини цієї виставки сповнені світлими спогадами дитинства митця. Незамальована частинка полотна — ніби невідкрита таємниця душі художника. Напевно, найближчими образами стали яскраві квіти, довга дорога й жива ріка. Картини неоднорідні: барвисті маки, зроблені мазками, ніби відблиски сонця, розряджають пастельні, певною мірою ностальгічні пейзажі дитинства художника. Роботи подекуди контрастні за переживаннями — “Батьківська хата (Дорога додому)” з яскравими, веселими червоними квітами, а поряд “Дороги дитинства (Світлій пам’яті батька)” з тими самими стежками в полі, деревцями, проте вже у вигляді тріснутого дзеркала. Історична тематика стала другою, поряд із дитячими спогадами, провідною лінією сюжету виставки. Завдання автора — привернути увагу широкої громадськості до національних святинь країни і зберігати виборену історичну спадщину. Початок і першооснова всього — Кам’яна Могила — світова пам’ятка, підземний Ермітаж України, храм найдавніших письмен. Автор звертається до сивої давнини, аби міцно втримати нитку духовності, єднання з минулим. Диптих “Сліди предків” вміщує магічну силу не відомих нам символів прадавніх попередників. Історія на полотнах — майже сучасність. Леонід Гопанчук майстерно відтворює іноді визначні, іноді трагічні для нашого народу місця минулих століть. Хортиця, Чигирин, Батурин… Є чим пишатися, є чому низько вклонитися. Сьогодні час відновлювати інтерес до забутих, скривджених роками й системою храмів, історичних пам’яток. Це автор вважає ще одним своїм завданням, адже зберігати історію нам почасти дуже важко…
