Уляна ГЛІБЧУК10 квітня в Укрінформі відбулася прес-конференція, присвячена початку Всеукраїнського поетичного вернісажу “Троянди й виноград—2008”. Його організаторами виступили Український фонд культури, Фонд Максима Рильського “Троянди й виноград”, Київський літературно-меморіальний музей М. Т. Рильського.Поетичний конкурс відбувається вдруге. 2006-го в ньому зголосилося взяти участь понад 200 авторів з усіх областей України, які надіслали кілька тисяч віршів. Голова журі Борис Олійник відзначив: “Укотре переконуюся: віковий ценз не стоїть на заваді потягу до поезії. В Україні пишуть чи пробують писати вірші, як раніше казали, від піонера до пенсіонера. Крім вітчизняних, озвалися віршарі з Португалії, США, Ізраїлю. Найрясніше творів прибуло від учнів, учителів та викладачів. Віковий ценз авторів досить розмашистий — від 10 до 80 літ”.Доки на прес-конференції про поетичний вернісаж розповідали поважні члени журі, у журналістів не було заперечень. Важко не погодитися з редактором літературного журналу “Дніпро” Миколою Луківим, що молодь сьогодні покинута сама на себе, жорстко обірвано зв’язок між творчими поколіннями, і що колись було зовсім інакше… Все так… Якщо існує “Коронація слова” — конкурс на кращий прозовий твір, і нещодавно стартував конкурс на кращу радіоп’єсу, то чому ж поезії пасти задніх? Але думаю, що організатори припустилися помилки, запросивши юних конкурсанток публічно читати свої вірші — поезія там не ночувала. Виникають сумніви, чи справді члени журі оцінюють кожну поетичну сповідь за рівнем професійного віршування, глибиною й образністю думки. І наскільки доречний у такому випадку творчий заклик Максима Рильського, який організатори обрали девізом поетичного вернісажу: “Світ по-новому відкривати, поете, обов’язок твій!”
