НА ЩО ХВОРА МЕДИЦИНА І ФАРМАКОЛОГІЯ?

Петро АНТОНЕНКОЯкось спілкувався з далеко не рядовим представником нашої фармакології. Чимало тем, які ми зачепили, пекучі, дещо говорили “не для друку”. А читачам варто ознайомитися ближче бодай з основними хворобами нашої медицини і фармакології. Хвороба перша: безупинне подорожчання ліків. Особливо швидко й безконтрольно зростають ціни саме на вітчизняні препарати. А закордонні чомусь дешевші за наші аналоги. Врешті, це не відкриття. Ви ж, мабуть, бачили на базарі закордонні консерви, які, попри транспортування, кордони і митниці, дешевші за наші. Як журналіст знаю, що газетний папір нашого Жидачівського комбінату на Львівщині (не кажу про якість) чомусь аналогічний за ціною, а то й дорожчий за привезений з-за кордону — з Польщі, Росії чи Фінляндії. Збагнути таке ціноутворення важко, хіба що враховуючи цінові побори у нашій економіці. Щойно сказане не слід пов’язувати з так званим рейдерством, зокрема у фармації (стосовно фармацевтичної фірми “Дарниця” чи Борщагівського хімфармзаводу). Спроби загарбати фармзаводи за допомогою несправедливих судових рішень — явище ганебне. Але важливо, щоб вітчизняна фармація, чи то з нашим, чи з зарубіжним капіталом, все ж утримувалася від безконтрольного подорожчання ліків.Хвороба друга (дотична до першої): “подорожчання” самих аптек. Тобто дорогі аптеки витісняють аптеки з дешевшими ліками. Часто невеликі комерційні аптеки не можуть конкурувати з потужними державними аптечними системами щодо цін хоча б через малий товарообіг. Велика аптека чи аптечна мережа закуповує на фармацевтичних заводах ліки великими партіями, отримуючи знижки. Характерно, що малі комерційні аптеки, як гриби, обліплюють медичні заклади, тобто по кілька їх працює в лікарні на кожному поверсі. Яку аптеку розмістити в себе — дешевшу державну чи дорожчу комерційну — вирішує адміністрація лікарні. І часто саме на користь останніх. А хворим — літнім, немічним — аби не блукати містом, доводиться купувати те, що під рукою, дорожче. Простіше, звісно, звинуватити медиків, керівництво лікарень у прагненні заробити на дорогих аптеках. Але будь-який головний лікар скаже, що він турбується не про власну вигоду, а про те, щоб якось роздобути копійку для злиденної лікарні, яку фінансують з бюджету. І що заперечиш? Хвороба третя: підробки. Вживаючи протягом певного часу призначені ліки, хворий знервовано заявляє лікареві, що, мовляв, призначений препарат жодного ефекту не дав. Лікар разом із пацієнтом може довго з’ясовувати причини, а секрет простий. Не вдаючись до термінології про “розчинність, всмоктуваність” ліків, скажемо — йдеться про якість препарату, конкретніше — про дотримання його параметрів. Про препарат, зроблений нашвидкуруч, а то й просто з метою “економії”, розбавлений, як яблучний “сік” чи варена “ковбаса”. З тією суттєвою різницею, що від такого соку чи ковбаси ви не чекаєте якогось лікування.Хвороба четверта: наркотична лікозалежність. Народ уже складає легенди про те, що лікарі у змові з фармацевтами працюють не на хворого, а на аптеку, отримуючи відсоток від продажу ліків. Цебто чим більше препаратів тобі виписують і чим вони дорожчі, тим більший зиск. Якщо років зо два тому вам від банального бронхіту могли виписати 4—5 видів ліків, то торік уже 7, а цьогоріч 8 чи й 9. Отака тенденція. І все ніби й треба: це від інфекції, оте відхаркувальне, те для зміцнення серця, оте від підвищення тиску. Звісно, важко здолати хворобу однією пігулкою, але ж це якась безконечна гонка. Медицина вже скоро “розкладе” людину на атоми й лікуватиме кожен атом окремо. Цікаве явище: у медичних ВНЗ з’явилася навіть нова спеціальність, чимось схожа на провізора: це фахівці, які мають контролювати, чи правильно призначено людині медикаментозне лікування. Може, їй вистачило б п’яти, а не дев’яти препаратів? Звичайно, далеко не всі лікарі в захопленні від такого контролю.Хвороба п’ята: корупція. “Пролізла” вона й сюди. Скажіть, чим має займатися аптека? Ось і не вгадали. Тобто, звичайно, й продажем ліків. А наприклад, торгівлею бензином? Чи цементом, чи телевізорами? Або будівництвом котеджів? Між тим, у нашому грішному світі вже не варто дивуватися нічому. Виявляється, для деяких аптек аптечна справа — зовсім не основне заняття. Комерційна структура під вивіскою аптеки може під час реєстрації вставити у свою ліцензію доволі широкий спектр робіт і послуг, зокрема й торговельні, торгуючи тим, що дуже мало нагадує анальгін чи гірчичники. Все це відбувається, звісно ж, за потурання чи повної безконтрольності численних контрольних органів. І далеко не завжди ці довколааптечні оборудки узгоджені з законом. Хвороба шоста (дотична до п’ятої): вседозволеність. Виявляється, у нас нема нічого простішого, як узяти й відкрити власну аптеку. Дозволи, ліцензії видають наліво й направо. Аптечна повінь уже затоплює наші населені пункти. Киваючи на потребу наповнення місцевого бюджету, органи влади виявляють таку ж запопадливість у цій справі, як у розмноженні грального бізнесу. До того ж, клієнти казино і гральних залів дедалі частіше поповнюють ряди клієнтів аптек і пацієнтів лікарень. Який гарний людський винахід — аптека. Вона не раз змальована в класичній літературі навіть як місце поважного спілкування. І чому усталений образ з часом набуває негативного, агресивного забарвлення? Мабуть, суспільству час уже лікувати й такі важливі сфери нашого буття.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment