ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ САНКТ-ПЕТЕРБУРГ І ЛЬВІВ

Наталія ГУМНИЦЬКА,науковий співробітник МІОКДорога гостя приїхала з далекого Санкт-Петербурга на запрошення Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка” у рамках проекту “Відкриймо для України українську діаспору”. Це — Тетяна Лебединська, яка, за влучним висловом директора Інституту Ірини Ключковської, “понад п’ятдесят років обробляє українське поле у місті на Неві, оберігає його від бур’яну безпам’ятства нашого”.Любов до Шевченка й України спонукала цю тендітну українку до дієвої дослідницької праці, результатом якої стало видання низки монографій, серед яких “Шевченківські місця Санкт-Петербурга”, “Санкт-Петербург і Україна” (2002), “Український некрополь Санкт-Петербурга” (2007). Пана Тетяна — один з авторів унікальної виставки-фотопроекту “Український некрополь Санкт-Петербурга”, яка відбулася в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві торік у вересні.Членові Національної спілки письменників України, кандидату філософських наук Тетяні Лебединській було що сказати львів’янам про український Петербург. Її тиха, щира розмова неначе перенесла вщерть переповнені зали Львівської опери, Львівського палацу мистецтв, Львівського органного залу, у яких виступала пані Тетяна, у часи молодості Шевченка. Цікавою була розповідь про місця, пов’язані з життям Шевченка у Санкт-Петербурзі, про змагання української громади щодо відкриття пам’ятника Тарасові 2000 р. роботи українського скульптора з Америки Леоніда Молодожанина, про встановлення пам’ятника-валуна на Смоленському кладовищі — найдавнішому цвинтарі Петербурга, першому місці спочинку Великого Кобзаря.Пані Лебединська представила свою монографію “Український некрополь Санкт-Петербурга”, ілюстровану фотографіями ще одного українського патріота Петра Тарасенка, уродженця Ніжинської землі. На цю працю вони витратили 14 років — розшуки, дослідження, впорядкування. Зібрано близько 400 фотографій, врятовано чимало могил. “Але ця справа потребує значних коштів і великої праці та зацікавлення не лише української громади Санкт-Петербурга, а й української влади й українців в Україні”, — переконана Тетяна Лебединська. Червоними трояндами привітав гостю ректор Національного університету “Львівська політехніка” професор Юрій Бобало, а зал стоячи дякував сподвижниці української справи у далекому російському місті, збудованому на  поті й крові українських козаків та прославленому інтелектом наших митців і вчених. Зворушливе враження справив доброчинний порив присутніх в органному залі на заклик Тетяни Лебединської долучитися до справи встановлення пам’ятного знаку на символічній могилі (справжнє місце поховання досі не вдалося встановити) нашого славного гетьмана Полуботка на відзначення його 350-річчя 2010-го. Під час перебування у Львові Тетяна Лебединська, окрім трьох вечорів, що незмінно завершувалися співом “Заповіту” і “Реве та стогне Дніпр широкий” у єдиному пориві присутніх у залі й на сцені, зустрілася з представниками преси, виступала на радіо й телебаченні. Ця тендітна жінка подала приклад, як потрібно любити Україну і виконувати заповіти Великого Тараса на рідній землі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment