ЛИПА ЗОЛОТОМ ОБЛИПЛА

Микола ДМИТРЕНКО

ЛИПА — сакральне дерево, оберіг; символ сердечності, доброти, привабливості, жіночої грації, ніжності, чистоти, краси, щастя, п’янкої любові, зближення (липнути); символ національного дерева західних слов’ян. Липи ростуть до тисячі років. В Україні є кілька старезних екземплярів на Чернігівщині, Київщині, Рівненщині, Вінниччині (зокрема, обабіч дороги Немирів — Вінниця ростуть 200-річні липи). З м’якої білястої деревини виробляли меблі (столи, лавки, колиски тощо), посуд, вулики, музичні інструменти, авіаційну фанеру, креслярські дошки, олівці, фігурки тварин, статуетки, інші сувеніри. Очевидно, з м’якої липи підробляли й фальшиві печатки, звідси й виводять значення слова “липовий”, тобто підроблений, фальшивий. Кору дерева обдирали, ці пасма називали ликом. Лико використовували для виплітання личаків (первісно — липчаків) — зручного й дешевого селянського взуття, що його застосовували для безпеки й тепла взимку й улітку під час певних господарських робіт (на стерні, в кам’яних кар’єрах), у складних і тривалих переходах тощо. 

У фольклорі чимало висловлювань, які характеризують не лише дерево, а й певні суспільні явища, людину: “З однієї липи двічі лика не деруть”, “Кричить, мов з його чорт лико дере”, “Дерти лико” (тяжко карати, бити, грабувати); “Обдирати, як липку” (грабувати, забирати все; стягувати великі податки); “Лика не в’яже” (дуже п’яний, не може зв’язно говорити). За повір’ям, липа бере на себе жіночі прокляття, адресовані чоловікам. Ці прокльони відображені на стовбурі й гіллі липи як нарости. Образ липи зустрічаємо в календарно- та родинно-обрядових піснях (зокрема у щедрівках, веснянках, русальних, купальських, жниварських, весільних). Коли вбирали весільне гільце, то співали:На городі липа золотом облипла,Підіте, зберіте, гілечко вберіте.Завершення важкого трудового дня у наймитській пісні передано чудовим образом:Уже сонце над липкою,Трясе наш пан калиткою;Тряси, не тряси — по копі даси.У казці “Золота липка” йдеться про діда й зажерливу бабу, яка забажала від золотої липки багатства. Липка виконала бабині забаганки, але коли стара захотіла, щоб у селі всі люди стали її батраками, то повернула все назад — так, як було.У художній літературі в образі липи змальовують дівчину, молодицю, стареньку добру бабусю. Класичним став рядок П. Тичини: “Ви знаєте, як липа шелестить…”. І. Драч двома рядками подав місткий образ дерева-медоноса з ескортом бджіл:Лиш золоті вулкани лип навколоТа ще погоня пахне за плечима. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment