ЯК ГОВОРЯТЬ «ВЕЛИКІ УКРАЇНЦІ»

Євген ФАЛЕНДИШ, кандидат хімічних наук, м. КиївПроект “Великі українці” привернув увагу широкого кола телеглядачів своєю актуальністю та певною делікатністю нерозв’язаних історично проблем. Суспільство вже звикло до Савіка Шустера та його вміння знаходити “креативні” ідеї. Однак останні передачі свідчать, що стиль Зеленського або виступи Симоненка у жанрі політичного гротеску роблять цю передачу схожою на “камеді клаб”. Окремі учасники передачі й експерти не завше компетентні та поінформовані. А шкода, бо проект стосується важливої для суспільства проблеми самоідентифікації української нації і, враховуючи надзвичайно дієвий вплив телебачення на суспільну свідомість, злочин проти українців — не визнавати мову як потрібний атрибут не лише “Великого”, а й “маленького” українця, адже всі тлумачні словники визначають мову як одну з невід’ємних характеристик нації й національності.Перекручування історичних фактів, довільне та безвідповідальне тлумачення наукових термінів, цілеспрямоване топтання по українських святинях, зокрема й у програмах політичного шоу, небезпечне, бо заохочує зловживання щодо мови як державної та різного, на власний розсуд, тлумачення історії народу.За тоталітарних часів і в роки незалежності український народ досхочу наситився гумором одіозних московських, одеських, київських і полтавських гумористів, які щоразу “талановито” виставляли українську націю як смішну, примітивну і затуркану челядь.Досвід економічно розвинених країн свідчить, що нехтування мовними проблемами може призвести до непоправних наслідків. Сьогодні в Україні проживає приблизно 78 відсотків етнічних українців. За нормативною класифікацією ООН, держави, де частка титульної нації становить 60 і більше відсотків загального національного складу населення, вважають умовно мононаціональними.Жодні рішення і документи Організації Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО чи Європейського Союзу не містять натяку, що національним меншинам слід конституційно встановлювати державність їхньої мови. Але, безперечно, всі народи й етнічні групи мають право на державний захист своїх мов, на їхнє вільне застосування та розвиток. Український закон про мови визнано найдемократичнішим у Європі: в Україні активно функціонують понад 40 національних культурно-мовних товариств. Українській ментальності не властиве шовіністичне почуття зверхності до інших етносів чи їхніх мов. У нашій  історії є численні приклади локальних визвольних війн, але ми ніколи не завойовували чужих територій. Навпаки, втративши значну частину своїх історичних земель, Україна не пред’являє жодних територіальних претензій до сусідів: Росії, Білорусі, Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови, де живуть мільйони етнічних українців. Наші співвітчизники за кордоном не вимагають надання українській мові статусу державної, добре розуміючи, що в цивілізованих країнах таке право належить титульній нації. Тому проект “Великі українці” варто розглядати через призму його патріотичного впливу на відновлення історичної пам’яті українців, утвердження авторитету державної мови, оприлюднення призабутих, а, радше, свідомо замовчуваних видатних імен української духовної та інтелектуальної еліти. Верховна Рада першого скликання мала у 2,5 раза менше демократичних сил, ніж тепер. Але виступи недержавною мовою викликали різкі протести. Нинішні високопосадовці досить часто вживають кальку з російської мови на кшталт: самий великий або дякую вас. Добре, що поступово зникає “феня”. Заради справедливості відзначимо, що є й позитив. На “Свободі слова” виступають політики, які досконало володіють державною мовою, та не всі експерти проекту “Великі українці” мають уявлення про історичні й соціальні закони формування нації, про сутність понять нація, народ, етнос, держава, патріотизм. “Великий українець”, на їхній погляд, — той, хто стрибає, як Сергій Бубка, забиває голи, як Олег Блохін і Андрій Шевченко, або робить піруети на льоду не гірше за Оксану Баюл, а його “велич” легко визначити голосуванням, як за Вєрку Сердючку на Євробаченні. Кого ж оберуть “Великим українцем”? Номінант може не бути стовідсотковим етнічним українцем, не обов’язково має народитися в Україні чи бути громадянином держави. Палкі прихильники “двомовності”, а насправді “узаконеної” російської мови в Україні вважають, що досягнення у будь-якій сфері діяльності — індульгенція, яка звільняє від знання державної мови, історії країни і патріотизму. Видатних осіб, які своєю долею, талантом, працею прислужилися Україні, справедливо було б означити іншою номінацією, наприклад Славетні (або Видатні) постаті України. Важко уявити Великих англійців, французів, угорців або китайців, які б не знали рідної мови або “з принципу” не послуговувались нею. Знання мови, пошанування історії, національних символів — для них органічна потреба. Тоді як тривала українська бездержавність, радянська асиміляція не плекали цих  високих чеснот українців. Це їхня духовна трагедія, яку вони, на жаль, не завжди усвідомлювали. Хоч були й ті (за складних для українського народу умов, маючи навіть інші етнічні корені), для яких українська земля, українська мова і доля автохтонної нації стали пріоритетними, рідними і неподільними. Важко уявити, що людина, яка живе в українському суспільстві, вважає себе інтелігентом, так і не вивчила мови та історії країни, може претендувати на звання українця. Хіба таке можливе у Франції, Італії або Росії?Найчастіше дрімучу некомпетентність, а то й відвертий цинізм, глум над героїчними постатями минулого на передачах “Свободи слова” (на обох престижних каналах) демонструють саме ті, чия “інтернаціональна” ідеологія причетна до отворів від куль у потилицях сотень тисяч черепів Дем’янового лазу, Сандормоха… і Биківні.Вороги нашої державності розуміють, що з кожним днем культурна і правова освіченість народу зростає, тому так несамовито та безцеремонно поспішають нав’язати суспільству міф про якусь загрозу “повзучої українізації” й термінову потребу негайно впроваджувати другу офіційну мову.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment