Петро АНТОНЕНКОУ місті Щорс на Чернігівщині на місцевому матеріалі знято документальний фільм про трагедію колективізації й Голодомору. Районна державна адміністрація на виконання Указу Президента не обмежилася лише збором спогадів свідків голоду. Заступника голови райдержадміністрації Галину Сиваш, яка народилася в селі Рогізки цього району, так вразили спогади земляків, що вона вирішила зафіксувати це на кіноплівку. До того ж, саме в Рогізках 1932 року стався так званий “жіночий бунт” проти жорстокості й свавілля комуністичної влади — маловідомий і замовчуваний. За допомогою вчителя історії Рогізківської школи Івана Олексійовича Стасенка, який зібрав в архівах багатий матеріал, і було знято фільм. А пані Галина стала його режисером, сценаристом і навіть продюсером — із сімейного бюджету вони з чоловіком спонсорували роботу над картиною. Це майже годинна стрічка під промовистою назвою “Жорна” — про ті жорна колективізації й голодомору, що перемелювали простих українців. У фільмі, знятому і за архівними матеріалами, і за свідченнями очевидців, розповідається, як селяни, протестуючи проти насильницької колективізації й примусового вилучення, простіше кажучи, пограбування зерна та інших продуктів, підняли бунт. Також люди намагалися захистити від закриття й руйнації сільські церкви. Із Рогізок бунт перекинувся на сусідні села. Обурені селяни громили сільські ради, знищували так звані квитанційні книжки, за якими їх грабували. Найактивнішу роль у бунті відіграли жінки. Розплатою за цей стихійний виступ були судові вироки. Деяких жінок було заслано аж у степи Казахстану. Районна державна адміністрація зараз організовує показ цього фільму. “Просвіта” планує провести його презентацію в Чернігові. Але не все так просто. Директорка однієї зі шкіл не дозволила демонструвати фільм учителям та учням, хоч фактично його зробила районна державна адміністрація на виконання Указу Президента держави про вшанування пам’яті жертв Голодомору. Якась чиновниця з комуністичними переконаннями намагається накласти табу на правду. Звісно, вона може залишатися зі своїми ідеями, але не зайве нагадати, що вона на службі у держави, вищі інституції якої засудили геноцид.
