Валентина ДАВИДЕНКОПошук свободи у них починався майже як у Сковороди — із саквами за плечима та ще різницею в часі у кілька століть. Бо сучасні поселення “Нової Січі” від села Трипілля до Канева виникли на історичних землях, де наші предки шукали свободу, де вміли її боронити, а головне, там, де зростали і розвивалися мистецтва, ремесла і загалом культура українського козацтва. Та якщо Григорія Савича “світ ловив, та не спіймав”, то новітні мандрівні філософи, які вийшли з урбанізованого середовища космічного століття, самі вчилися ставити неводи і смолити човни, обробляти землю, облаштовувати обійстя для родини та при цьому розвивати далі свої мистецтва й ремесла — живопис, скульптуру, кераміку. І ось нині в київській галереї “Мистецький курінь” салютом справжньої гармати “ожиги” громада “Нова Січ” відзначила своє двадцятиріччя. Незвичайну виставку творів мистецтв та ремесел козацьких поселень представили Сергій Вовк, Олександр Зозуля, Дмитро Коваль, Олександр Кравченко, Руслан Найда, Микола Стратілат, Альберт Чайковський, Роман Чмерук і Тарас Шульга. Це представники того патріотичного покоління, яке на початку 90-х своїм подвижництвом і вірою в Україну утверджували національну ідею. На моє запитання, що ж таке “Нова Січ” і чим відрізняється від інших козацьких утворень, відповіли, що це “передусім мистецький творчий проект на підтримку духу тих людей, які творять справжнє, докорінне в українській культурі і в своєму житті. Це духовна оаза кожного українця, для якого життя з мистецтвом і свободою стало не просто словом, а сенсом існування. Для козака краще один день прожити вільним, ніж сто років у рабстві. E PLURIBUS UNUM — В ЄДНОСТІ СИЛА! “Нова Січ” має власну філософію економічного забезпечення індивідуума і громади, власні принципи виховання юного покоління в дусі козацтва. “Нова Січ” вносить в урбанізоване існування найкращі традиції прадавніх козаків”.З Небесної долоні окроплене благодатним весняним дощиком козацьке свято принесло втіху тим, хто прийшов помилуватися авторськими мистецькими творами і подивитися документальний фільм “Кінний похід по місцях зародження козацтва”, скуштувати справжній козацький куліш з “Нової Січі”. Козацьке поселення має у приватній власності 23 двори, розвивається народний і професійний живопис, скульптура, музичне мистецтво. А ще їхнє захоплення — коні й човни. Дехто з козаків постійно мешкає в селах, інші поєднують життя в місті й сільській місцевості. Як обґрунтував цей вибір сучасний козацький філософ, “одне звільняє від іншого, тому десь посередині між містом і селом і є та воля. Місто — інформативний, культурний і економічний центр, де населення легше піддається впливам і керуванню. Урбанізацію пропагують ті, хто хоче керувати народом; вагомі важелі — інфляція, робочі місця, житло. Поселення в сільській місцевості мають значні переваги. Передусім — земля. Це дух, енергетика, історія. Міська квартира — шпаківня, яка не витримує жодної конкуренції з хатою на землі. Але найголовніше в пошуку свободи — це ти сам, твій внутрішній шлях. Тому сучасний козак — щось на кшталт кочівника між містом і селом. Січ, як внутрішня свобода, там, де ми. Рабом можна бути і в місті, і в селі.Козацькі поселення створюються для можливості здобувати економічну незалежність, яка є основою для пошуку внутрішньої свободи. Козацьке поселення — приватна власність в розпорядженні громади, 20—50 гектарів землі, де передбачено місце для проживання, хутір. Іншу частину землі громада виділяє кожному після серйозного економічного обґрунтування плану. Наприклад ковалеві вистачить і 10 соток, лікареві для вирощування трав — гектар тощо. Для фінансової підтримки громада створює власну кредитну спілку. Шахрайство, гендлярство суворо карає громада. Пріоритет “Нової Січі” — міцні національні козацькі родини, фінансово не залежні від роботодавця. Дітей виховуємо в середовищі, де переплітаються сучасність та історичні традиції, після повноліття вони обирають долю самостійно. Але козацьке національне дитинство — вибір їхніх батьків!”Ще одна модель вільної республіки? Принаймні не порожня декларація, якими нас переситили владоможці. Ця підтверджена практикою життя двох десятиліть. І віриш їй ще й завдяки головному пріоритету цього проекту — Мистецтву.
