ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОЛЕ І НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА 

На засіданні РНБО Віктор Ющенко окреслив надзвичайно гостру і тривожну проблему: чи здатна Україна як суверенна держава гарантувати власну інформаційну безпеку та незалежність.Проблема існує, адже путінська доктрина розвитку великої Росії передбачає інтеграцію до неї країн-сусідів — України та Білорусі. Останню майже повністю контролює російський капітал. Тим часом антиукраїнські сили в Україні та за її межами консолідуються, а українська демократія, яка вперше має більшість у трьох гілках влади, — роз’єднана. Отже, поки політики “воюють” за свої амбіції, а не за Україну, триває спланований, добре оплачуваний наступ на все українське, зокрема й на інформаційний простір як невід’ємну складову суверенітету держави.

Святослав МІЗЕРНЮКУ глобальному, відкритому світі, де інформаційні технології (телебачення, радіо, інтернет є в кожному домі) впливають на людську свідомість, формування ментальності, політичні настрої, можна легко, без зброї, армії чи повномасштабних військових дій вигравати війну — інформаційну.Саме щоб консолідувати українську свідому громадськість навколо розв’язання нагальної проблеми — не втратити українського інформаційного простору, Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка спільно з Науковим товариством ім. Т. Шевченка та Українським Національним інформаційним агентством “Укрінформ” 7 травня провели “круглий стіл” “Український інформаційний простір: виклики і загрози”.Промовці порушили ключові питання й обговорили широкий спектр проблем — від інформаційного наповнення медіапростору до висловлювань про культуру мови у ЗМІ; звучала щира тривога за долю незалежної держави.

— Проти України триває всебічно продумана інформаційна війна. Усе спрямовано на дискредитацію самої ідеї незалежності України, Президента, уряду, демократичної частини більшості Верховної Ради, — констатує голова Національної ради з мовної політики при Президентові України, академік НАН України Микола Жулинський. — У сьогоднішньому світі для кожної держави дуже важливий власний інформаційний простір, який має бути демократичним і плюралістичним. Але водночас треба розуміти, що національні пріоритети маємо обстоювати на державному рівні, й вони повинні домінувати. Це зачіпає й інші проблеми: мовного, культурного простору та консолідації всього суспільства.Щоб підтримувати національні пріоритети, на часі питання про переорієнтацію державної політики їхнього фінансування. Якщо проаналізувати інформаційний простір, то з’ясується, що України у ньому майже нема. Але нині у світі за вплив, присутність, домінування в інформаційному просторі точиться жорстока боротьба. І ми як держава не повинні її програти.Сьогодні в Україні багато реґіональних радіотелекомпаній проводить антиукраїнську політику, а ми, виявляється, на законодавчому рівні не можемо на них вплинути.Навіть реклама, здавалося б, нейтральна, суперечить нашим національним інтересам. Тому з ініціативи Президента створено Раду з питань моралі, яка здійснюватиме контроль за тим, що насправді відбувається в теле-, радіо-, газетному просторі.Якщо сьогодні не змінимо пріоритетів національного виробництва теле-, радіо-, газетної, книжкової, журнальної продукції, то вже ніколи нічого не змінимо. Національний продукт має бути високоякісним та фінансово підтриманим державою. Тільки тоді можна розраховувати на перспективу.Президент Національної радіокомпанії Віктор Набруско вважає, що інформаційне поле — один із головних чинників, який допомагає збудувати державу, сформувати громадянське суспільство. На жаль, нинішнє законодавство дозволяє навіть чужинцям насаджувати в нас свою політику, ідеологію, світогляд, культуру.Тож інформаційне поле ми майже втратили. Адже у нашому українському домі чужа держава почувається господинею, і через ЗМІ навчає нас та розповідає, як маємо жити. Тому ця зустріч за “круглим столом” повинна стати ще одним сигналом для української влади та всього громадянського суспільства.За різними підрахунками, в Україні лише десять відсотків частотного ресурсу належать державі. Такий собі маленький окраєць, яким намагаємося відстоювати національні інтереси. Натомість сусідні держави мають загальнонаціональних три—п’ять радіоканалів та два—три телеканали з повним охопленням і покриттям усієї території країни, з відповідним змістовним наповненням, ідеологією, політичними пріоритетами, державними інтересами.У нас — лише один український, неповноцінний, обшарпаний телеканал та Національна радіокомпанія, що має змістовне наповнення, ще три внутрішні канали й один — іномовлення. А в популярному сьогодні FM-діапазоні ми присутні лише в Києві, Луцьку, Ужгороді. Тож маємо не говорити, а волати, бо як іще вплинути і вибудувати інформаційну політику в Україні? Для цього потрібен цілий комплекс заходів на законодавчому і на державному рівні. Народний депутат України, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” Павло Мовчан запевнив, що він разом із колегами з БЮТ запропонує проведення парламентських слухань із цього важливого для держави питання. Павло Михайлович наголосив, що напередодні конституційних змін головне не втратити двох основоположних позицій, які має чинна Конституція: 10 стаття, і те, що Україна — унітарна держава.Жвава дискусія за “круглим столом” розгорнулася навколо проблеми наповнення інформаційного простору високоякісним українським продуктом. Адже саме держава має створити належні умови, щоб творчий інтелектуальний потенціал працював на Україну, оскільки нині десятки тисяч наших фахівців віддають свій талант іншим державам. Приміром, у Білла Гейтса є команда, яка відповідає за програмне забезпечення Windows. Один із програмістів — хлопчина з України. Йому за 20, але у нас він не зміг знайти роботи.Тож байдужість до талановитої молоді (чиновники, приймаючи рішення, нерідко не знають, що таке комп’ютер та інтернет) змушує покидати Батьківщину. — Час не говорити, а діяти, — зауважив Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка. — Держава не повинна поблажливо ставитися до людей, які не знають української: їх не слід брати на роботу в державні установи, тим паче міністрами, їхніми заступниками. Нехай опанують мову, тоді йдуть на службу.А нинішня ситуація у ЗМІ?.. Усі помилки чиновників, урядовців неоковирно звучать на телебаченні й радіо. Складається враження, що в редакціях ЗМІ немає літературних редакторів. Тож як бути слухачам? Щодня чути: “приймати участь, слідуючий, натходження…” і гадати, що правильно? У Конституції записано, що держава дбає про дотримання норм української мови. От і виходить, що кажемо “Любіть Україну”, а насправді — потураємо всіляким “руським блокам” у Криму, які пікетують єдину на півострові українську гімназію і просторікують: “Нада убрать ето інородноє тєло с Крима”. А міліція нічогісінько не чинить, щоб припинити цю вакханалію! Куди дивляться наші керманичі-очільники, не розуміє і голова президії правління Українського фонду культури, поет, академік Борис Олійник: “Як можна було допустити таке, щоб здати в полон, себто в “окупацію”, інформаційний простір України?! Хто нині господарі каналів, газет?.. Усі, як один, українці — й жодного українця! Маю на увазі не українців за етнічним походженням, а за духом.Так само не можна терпіти, щоб на території нашої країни діяли сатанинські церкви і секти.Отже, не треба боятися навести лад у своєму домі. Для цього потрібна лише політична воля та розумний державний протекціонізм”. Підсумок “круглого столу” — Звернення до Президента України, Прем’єр-міністра, голови Верховної Ради. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment