ТАЄМНІ СПРАВИ НКВС

Тепер можна впевнено говорити, що Українську Повстанську Армію  створено 30 червня 1941 року, з початком дій похідних загонів ОУН (р), які вирушили для підготовки всеукраїнського повстання і стали фундаментом УПА. Це незаперечно підтверджують таємні кримінальні справи архівів НКВС.

Володимир ПРОЦЕНКО,спецкор “Слова Просвіти”, КримОргани безпеки Головного управління України в Криму нарешті дали можливість ознайомитися з таємною кримінальною справою № 329, яку порушив НКВС проти активістів ОУН, що діяли в 1941—1944 роках у Криму. Одного з керівників повстанського Революційного комітету Криму Володимира Шарафана за рішеням трійки страчено 13 лютого 1945 року, Ніну Колесник засуджено на 10 років позбавлення волі, Олександру Калиновську — до восьми років позбавлення волі. Їхні імена тісно пов’язані з формуванням Української Повстанської Армії в Криму. Ці діячі ОУН співпрацювали з радянським підпіллям, передавали стратегічні розвіддані партизанам, визволяли військовополонених і формували партизанські загони Північного з’єднання, готували повстання в Криму.

Щоби приховати правду про українську визвольну боротьбу, комуністичний режим нищив героїв ОУН, навішуючи їм ярлики буржуазного націоналізму, а їхні добрі справи приписував собі. Так було і з Володимиром Шарафаном, який, ризикуючи собою, рідними та дітьми, боровся з фашизмом. Адже німці знищували і радянських, і бандерівських підпільників. Коли німецьке командування знехтувало ідеєю незалежності України, розпочала активні дії ОУН (р), забезпечуючи свій вплив на всі терени України.З’явилась Інструкція Головного Проводу ОУН “Боротьба і діяльність ОУН під час війни” для Похідних груп, що проголошувала збройну боротьбу проти двох окупантів України і спільні військові дії поневолених Німеччиною і Росією народів. Інструкція передбачала систему заходів установлення української влади на місцях, створення державної адміністрації з проголошенням Української незалежності в Києві.Детальний план кадрової підготовки Похідних груп розробляли Роман Малащук, Зиновій Матла і Василь Кук. Було підібрано понад  5 000 найкращих кадрових легіонерів ОУН і розподілено на три угруповання: Північне, Центральне і Південне.Південне угруповання налічувало до 1 000 активістів. Воно вирушило в похід під керівництвом Тимоша Семчишина (“Річки”). Наприкінці серпня 1941 року в селі Ведмеже Вушко на Вінниччині прибулі по 10—15 чоловік південні групи було переформовано на менші. Вони отримали нові інструкції. Кілька груп на чолі з Л. Литвиненком (“Луженком”) пішли в Одесу, а інші на чолі з М. Мартином (“Андрієм”) через південь Київщини — на Кіровоградщину. Під Новомиргородом відбулося чергове переформування, і похідні групи було скеровано на Кривий Ріг, Миколаїв і Крим.З’явилися перші донесення німецької агентури. Агент В. Косик 31 грудня 1941 року повідомляє: до Криму революційна ОУН направила шість похідних груп, близько 40 чоловік. Одного повстанця вдалось заарештувати дорогою в Крим.Це були невеликі групи, поділені роями по 5—7 осіб, під командуванням Івана Янчишина. Похідні групи майже водночас дісталися Джанкоя, там залишився рій Романа Бардашевського, а інші розійшлися на Керч, Алушту, Севастополь і Сімферополь через Євпаторію. Рій Янчишина у листопаді 1941 року останнім прибув у свій пункт призначення — Сімферополь. Окружна ОУН Криму розпочала роботу 3 грудня 1941 року. Тоді в Криму працювала невелика мережа мельниківського ОУН під керівництвом Бориса Суховерського, але з появою похідних груп і після ознайомлення з їхнім завданням більшість членів мельниківської організації примкнула до ОУН революційної.До червня 1942 року Південним Крайовим Проводом ОУН, що спочатку дислокувався у Дніпропетровську, керував Зиновій Матла. Невдала робота в підпіллі спричинила викриття німецької агентури багатьох членів організації. Почастішали арешти і розстріли, що змусило тимчасово передислокувати Крайового провідника в Умань, а згодом змінити З. Матлу на Василя Кука, знаного як “Юрій Леміш” чи “Юрко”. Узимку 1941—1942 р. починаються розстріли членів ОУН, фашисти дають вказівки поліції, військовій розвідці й СД посилити роботу щодо викриття похідних груп, які було спрямовано до Криму. Історик і дослідник національно-визвольного руху Василь Вернига повідомляє, що ОУН революційна тоді мала великі втрати в Криму. Так, Івана Осадчука, районного провідника українських повстанців, у грудні 1941 року ґестапівці заарештували в Євпаторії, а згодом розстріляли. У лютому 1942 року ґестапо заарештувало 14 повстанців Джанкойського визвольного загону на чолі з районним провідником ОУН Романом Бардахівським та його помічником, учителем Наконечним. 1942 року від рук фашистів загинули Степан Ванкевич та Михайло Лобак. Але боротьба кримських українських націоналістів за незалежність Української держави не припинилась. Окружний провідник Іван Ячишин і його заступник з безпеки Степан Тесля створили глибоко законспіровану партійну мережу в Сімферополі, Севастополі, Джанкої, Алушті, Керчі та Євпаторії, Бахчисараї, Старому Криму тощо. Окружний об’єднував районні проводи ОУН. До складу районних керівних організацій входили такі ланки: підрайонний провід, кущовий провід, станичний або селищний провід і рій ОУН. Для конспірації окружного провідника його роль виконував заступник з безпеки, приймаючи на себе відповідальність за збереження всієї підпільної мережі, тому в Криму окружним провідником вважали Степана Теслю. Заступником окружного провідника з військової роботи з 3 грудня 1941 року до вересня 1943 року був Григорій Волощук (“Грицько”, “Гриць”, “Гришко”).Далі буде. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment