Володимир ФЕРЕНЦ,м. Івано-Франківськ Дивні політичні процеси реформування Конституції відбуваються дуже швидко. Можливо, що народ не встигне оком змигнути, як йому запропонують новий варіант Основного Закону. Всенародного обговорення, мабуть, не буде, і все завершиться млявою дискусією заанґажованих експертів, штатних політичних речників і обраних представників еліти. У можливість широкої демократичної дискусії мало хто вірить. Саме час висловитися на тему бачення Конституції, щоб потішити власне самолюбство і подратувати інтелектуалів, знервованих несправдженим передчуттям дискусії. Текст Конституції повинен бути простим, без іншомовних слів, містити точні визначення всіх понять, починаючи від нації (народу), бути доступним кожному громадянинові. Українська нація — це народ, об’єднаний самобутніми українськими етнічними основами (українською мовою, культурою, вірою і традицією громадського життя) та єдиною бажаною метою буття. Мету нація змінює відповідно до досягнення кращих умов буття. Держава відповідає перед громадянами за реалізацію визначеної Конституцією мети, захищає інтереси та права своїх громадян у світі, дбає про всебічне зростання могутності, слави і світового авторитету нації. Відповідальність за досягнення мети нації повинна бути конкретною й персоніфікованою. Її слід покласти на Президента, чітко розподілити між структурами держави і суспільства. Має бути і моральна відповідальність конкретного громадянина. Концепція державної влади повинна бути єдиною, без умовного розподілу на “гілки”. Суспільство, яке має мету розвитку, не може дозволити собі стабільність “керованого безладу” як продукту політики противаг і стримувань між відчуженими одна від одної й від народу “гілками влади”. Саме цей стан у нас сьогодні. Влада — це система самокерування і самовдосконалення нації, яка діє в межах Конституції та законів України для досягнення загальнонаціональної мети і здобуття світового авторитету України. Не варто копіювати Конституцію з будь-якого взірця, зокрема й так звані міжнародні чи європейські стандарти. Дуже важливо чітко сформулювати мовні й етнічні засади суспільства.Варіант статті 10: “Єдиною державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і обов’язкове функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, сприяє поширенню її у світі. Порядок збереження, розвитку і поширення державної мови визначає закон.Україна сприяє використанню громадянами України національних мов у повному обсязі, потрібному для збереження їхньої етнічної самобутності.Держава сприяє вивченню поширених світових мов і законом встановлює обов’язковий порядок їхнього застосування.Застосування мов в Україні гарантує Конституція України та визначають лише закони”.Варіант статті 11: “Держава забезпечує консолідацію та розвиток української нації, збереження і розвиток її історичної самосвідомості, традицій і культури держави на основі українських етнічних цінностей; гарантує збереження і розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності етнічних українців, сприяє збереженню і розвитку культурної, мовної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави, об’єднує українство світу навколо ідеї досягнення мети і світового авторитету нації, підтримує і гарантує процес повернення українців на батьківщину”.Власність слід використовувати лише для досягнення мети нації на користь інтересам громадянина й суспільства. Тому держава має брати під свій захист усіх власників і господарів за умов використання власності для досягнення мети нації. Земля — основне національне багатство. Нація має її використовувати для досягнення своєї мети. Вільно продавати чи купувати землю сільськогосподарського призначення можна лише згідно з законом за умови досягнення громадянами підтвердженої розрахунком і встановленої законом ознаки реальної купівельної спроможності на ринку землі.Громадське життя в Україні теж має сенс, якщо його об’єднує ідея досягнення загальнонаціональної мети, забезпечення першості українських інтересів у світі, досягнення інформаційної захищеності, зміцнення і вдосконалення суспільства та держави, що сприяє зростанню добробуту і захищеності нації. Має бути повна свобода громадянської дії, але держава повинна підтримувати лише ті ідеології й політичні сили, які практично сприяють досягненню Україною загальнонаціональної мети, і відкрито протидіяти впливу ідеологій та світоглядів, шкідливих конституційним інтересам громадян. Лише так держава може виконати функцію захисту і служби інтересам нації.Політичні партії в Україні повинні сприяти формуванню і реалізації політичної волі громадян для досягнення загальнонаціональної мети, брати участь у виборах з наміром здобути владу, потрібну для здійснення офіційно оприлюднених партійних програм досягнення мети нації. Вони мають дбати про суверенітет, діяти самостійно і не укладати угод про спільні дії з партіями чи організаціями інших держав. За порушення цієї умови їхню державну реєстрацію слід скасовувати. Треба заборонити діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовано на несприйняття задекларованої мети нації й національних інтересів, на обмеження або ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу або Конституції незаконним або насильницьким шляхом, порушення територіальної цілісності держави, підрив її інформаційної та економічної безпеки, пропаганду війни, невизнання єдиної української державної мови й українських національних основ держави, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, зазіхання на здоров’я, права і свободи громадян. Забороні підлягають й організації, що їх фінансують інші держави. Варто чітко означити ставлення держави до релігії. Слово “атеїзм” чи заперечення релігії не слід згадувати в Конституції. Церква і релігійні організації в Україні мають бути незалежними від впливу держави, але повинні мати змогу вільно реалізовувати суспільну функцію укріплення духовності й віри громадян у власне земне призначення та в досягнення мети нації. Традиційна віра українців — християнство, і це треба записати.Водночас зі свободою слова закон повинен встановлювати пряму відповідальність поширювача інформації за суспільні наслідки її дії. Держава має захищати інформаційну свободу суспільства й водночас здійснювати захисну інформаційну протидію зовнішнім інформаційним втручанням, які загрожують збереженню і вільному розвиткові національної самобутності та перешкоджають досягненню мети нації.Зважаючи на загрозу від неконтрольованих міграційних процесів, іноземцям та особам без громадянства треба надавати тільки тимчасовий притулок (до року), а процедура громадянства повинна гарантувати інтеграцію іноземців у суспільство як повноцінних громадян, які володіють державною мовою та визнають національні основи державності, усталені традиції життя нації.Конституція має гарантувати спокій і самостійність життя нації. Тому на території України не слід допускати розташування іноземних військових баз, засобів та осередків інформаційної публічної діяльності, спрямованих на протидію досягненню мети нації.Штучне виокремлення й абсолютизація прав людини і громадянина без чітко означених обов’язків — це спосіб перетворення нації на безправний космополітизований споживацький натовп, яким легко маніпулювати. Права і свободи можна реалізувати лише в гармонії з життям суспільства.Кожен повинен мати право на справедливо оплачувану працю — задоволення прав і свобод особи та громадянина. Мінімальна частка оплати праці у вартості продукту, виробу чи послуги повинна бути не нижчою, ніж стандарт Західної Європи, її визначатиме закон. Держава має контролювати додержання права на відпочинок та вважати час відпочинку і час для розвитку особистості ключовим показником національного багатства та досягнення мети нації. Грошовий розмір пенсій — не нижчий 2/3 середньостатистичного показника рівня життя в суспільстві за попередній рік. Пенсії й інші види державних виплат та допомоги мають забезпечувати рівень життя, не нижчий 2/3 середньостатистичного показника рівня життя в суспільстві за попередній рік. Кожен громадянин повинен мати змогу побудувати житло, придбати його у власність за суму, не вищу ніж п’ять середньорічних розмірів платні в Україні або взяти в оренду на умовах її річної оплати не вище 1/3 середньостатистичного річного доходу громадян в Україні. Громадянам, які потребують державної допомоги, житло має надавати держава та органи місцевого самоврядування в користування без права продажу чи передачі у спадок.У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медичну допомогу слід надавати безоплатно; існуюча мережа таких закладів повинна відповідати потребам незаможного населення, її не можна скорочувати. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, яка забезпечує їхнє виховання українською мовою на українських культурних традиціях і українських національних основах та цінностях держави. У вільному й успішному суспільстві всі конституційні права і свободи поєднуються зі свідомим, добровільним і сумлінним виконанням громадянами власних обов’язків. Громадянином України можна вважати українця або особу іншого етнічного походження, що володіє українською мовою і поважає самобутні українські національні основи держави, визнає Конституцію, поділяє мету нації й виконує обов’язки громадянина. Пропоную перелік обов’язків громадянина України. Знати і визнавати як життєвий орієнтир мету нації й вірити у здатність нації її досягти. Спілкуватися державною мовою, поширювати її у світі, шанувати українські етнічні основи держави, статті Конституції, укази та універсали Президента і закони України. Шляхом свідомого вибору мови й оцінки інформації зміцнювати інформаційну захищеність нації. За жодних обставин не принижувати честі іншого громадянина, Президента і чинної влади, а в міжнародних культурних та ділових контактах захищати честь та інтереси одне одного і всієї нації. Відповідально обирати Президента і владу, не залишаючи державну владу і органи самоврядування без щоденної особистої уваги та оцінки діяльності за ознаками задоволення прав, свобод особи і громадянина та наближення загальнонаціональної мети. Підтримувати організовану громадську діяльність і брати на себе особисту частку відповідальності за державу.Для поліпшення життя в Україні радикально змінювати Основний Закон не варто — достатньо зробити текст зрозумілішим громадянинові й виправити неузгодженості від запровадження останньої конституційної реформи. Потрібно інше — ретельніше вимагати від свого ледачого “я” дотримуватися чинної Конституції, вірити і бути чесним громадянином.
