ШЕВЧЕНКО ПРОТИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ?

Володимир ФЕРЕНЦ,м. Івано-ФранківськВажко повірити, що проект “Великі українці” справжні українці сприймають серйозно, а не як провокативне шоу-тестування нації на предмет імунітету і живучості. Про цей проект чимало писано, тому не хочеться повторюватися. Проте недавно, випадково опинившись перед телевізором, побачив дивну телерекламу чи щось схоже. Показували портрет Шевченка і просили телефонувати “за” чи “проти”. Затим те саме показували, але вже з портретом Лесі Українки. І так по черзі: Шевченко — Леся Українка. Виявляється, так мав перемогти один із портретів за результатами голосування. Подивився ради цікавості список десяти кандидатів: Микола Амосов, Степан Бандера, Валерій Лобановський, Григорій Сковорода, Леся Українка, Іван Франко, Богдан Хмельницький, В’ячеслав Чорновіл, Тарас Шевченко і Ярослав Мудрий. Ніяк не можу збагнути, чому нас ніби ненароком підводять до вибору між Тарасом Шевченком і Лесею Українкою. Невже це випадковість? Чому не Шевченко — Лобановський? Або як вибрати між Іваном Франком і Тарасом Чорноволом чи між Степаном Бандерою і Григорієм Сковородою?Є два варіанти вибору — національно нейтральний і національно активний. Кожна доба виставляє свої еталони, набір постатей видатних українців. Найкраще, коли орієнтир один, а може бути взаємодоповнювальна когорта, але невелика. Досі ми вимушено обирали, точніше одностайно визнавали Тараса Шевченка — він не викликав небажаної агресивної реакції супротивників  українства. Свої боготворили, а недруги терпіли. У часи колонізації саме Шевченко був тим Великим Українцем, який закликав до волі. Незалежність отримано, і до Шевченка та інших “будителів українського духу” закономірно ослабла всенародна тяга. І біда в тому, що еліта не виставила нового, сучасного стандарту Великого Українця, гідного вільної України. Це Леся Українка і не менш її мати Олена Пчілка, яку незаслужено забули. Могли бути й інші просвітителі минулого століття, але в центрі мав стояти титан українського поступу — Іван Франко, а завершувати — Степан Бандера. Чомусь постаті, які мали б стати символами національно активного вибору, оминає увага народу. Мене не полишає відчуття, що це не випадково, українські блукання в пошуках національної ідеї — теж не випадковість. Не віриться у те, що велика нація з давніми історичними коренями, унікальною мовою й культурою може постійно не складати тесту на національну активність.Дехто подумає, що серед українців немає постатей, здатних побачити успішний шлях нації хоч би на піввіку наперед. Вони були ще в минулому столітті, були й раніше. Найсучасніші — Іван Франко і Степан Бандера та чимало інших, яких не знаємо. Є й сучасники, але їх не чуємо, хіба помруть, і тоді їм від нас — слава, але не завжди читання їхньої інтелектуальної спадщини. На всі українські питання і проблеми, напевно, вже є відповіді, які поховано в архівах або їх забирають із собою поки що не знамениті люди, що дуже швидко відходять у вічність. Нас не дивує “випадкова” альтернатива вибору — Шевченко чи Леся Українка. Ми втомлені нашими політиками і знавіснілим телебаченням,  хворобами без сподівання на безкоштовну медицину. Навіщо було влаштовувати українцям таке недоладне і невчасне тестування у вигляді шоу “Великі Українці”? Для того, щоб ми не зробили вибору видатних, як це властиво національно активному суспільству? Кому потрібна Україна як сильна держава-конкурент? Набагато краще, щоб наша справжня еліта перебувала в депресії від розчарування. Навіщо робити тест “Великі Українці”, коли і так за роки незалежності ми довели неспроможність зробити національно активний вибір? Проте як інформаційна технологія депресування українських патріотів це шоу просто ідеальне.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment