ШЕВЧЕНКО —  НАШ КОСМОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ 

На запитання нашої газети відповідає голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка, народний депутат України Павло МОВЧАН.

— Павле Михайловичу, в чому символічність і значущість перепоховання Тараса Шевченка в його рідній Україні?— Для мене це доконаний факт, який не улягає у звичні уявлення і стереотипи поведінки, бо лише пасіонарно заряджена національна спільнота могла доконати те, що було нагальною потребою. Заповітів пишуть багато, але виконують їх не завжди. А цей було виконано. Ми вдячні тим, хто брав участь у перенесенні праху Шевченка з крижаного, нерідного, навіть часом ворожого столичного імперського граду, в якому українець виконував певні імперські доручення і не був самим собою — українцем. Перевезти прах — була дуже зухвала пропозиція. І те, що її зреалізували, свідчить про висоту духу українців, які хоч й були уярмлені, позбавлені свого справжнього етноніма, власного місця в історії, все ж пам’ятали, що вони відмінні від тих, хто керував цією імперією, нав’язував чужі принципи. Не слід забувати, що Петро I копіював європейські стандарти, які були абсолютно далекі й самим росіянам, не кажучи вже про українців. Ці європейські стереотипи й принципи відзначалися своєю демократичністю, культурністю, шляхетністю. 

— Кілька тижнів Тарас, мертвий і водночас живий, ішов Україною до місця свого спочинку. Як це розцінити?— Ішов дух Шевченка, його слово, ідеологія. Ішла історія української людності, яку ввібрав у себе той, хто, на мій погляд, чимось нагадував апостолів, що слугували істині. Проживши не так довго, він залишив величезне місце, набуток. Маю на увазі місце географічне: він фактично означив собою нашу національну мапу. Тому можу тільки подивуватися, як стало сили українським громадам сконцентруватися, сконсолідуватися навколо цієї постаті, яка була ще не прочитана, не розгадана, непроглиблена, нечувана.Ось відбулася панахида, ось його поховали в петербурзьку мерзлоту. Але звідти перенести — це містерія, яка дивує мене й досі. Змогла ж нація сконсолідуватися? Так, як це було й зовсім недавно, під час Помаранчевої революції. Не кажу про результати одного і другого акту. Але без першого акту не було б жодного революційного зрушення. Не було б такого явища, яке називається світове українство, Україна, українська нація, Українська держава.— Ще один важливий аспект — повернення Тараса Шевченка в Україну і консолідація довкола цього всього українства світу. — Світове українство можна потрактовувати по-різному: розпорошене, несконсолідоване. А хто сконсолідований? Консолідують гроші, а гроші — це короткі явища й інтереси. Духовні явища набагато аргументованіші й сильніші. Шевченко — всюди, де є українство, українці. Єврейство було розпорошене, і не всі відгукнулися на заклик будувати державу, яка зникла зі світової мапи багато століть чи й тисячоліть тому. Але відбудували, бо були чіткі заповіти, національні зразки, незнищенні символи. Для нас Шевченко — носій таких символів, їхня концентрація, абетка наших національних змістів. Усе, зрештою, переходить у великі символи, часто значення яких забуваємо. А ми також — носії цих високих змістів і високих символів. Змісти криються у символах. Якщо християни витрактовують лоно Божої матері, материнське як будинок, як житло, як дім Господній — це символ, і Батьківщина є лоном — національним.Шевченко — серцевина нашого змісту. І не випадково його критикують, паплюжать, хочуть розмити, зменшити люди, що керуються зовсім іншим: що Україна — це територія для реалізації земних проектів, спекуляцій, зиску, прагматичних розрахунків, а не  високих духовних національних змістів. І національне починає свій зміст і глибину.— У світлі цього Шевченко особливо актуальний? — Чому треба постійно читати, перечитувати його? Тому що Шевченко — абетка тих наших національних змістів, які хочуть вилучити з життєвого обігу. Адже глобалізаційні процеси рахуються лише з капіталом. Нема категорії минулого часу, є тільки теперішній і обіцяний майбутній. Чому минувшину піддають ревізії? Чому наші національні змісти прагнуть здевальвувати ті, хто володіє засобами масової інформації, хто впливає через них на всю спільноту, хто нав’язує масову культуру, хто потурає низьким тваринним потребам? Шевченко — завжди для нас вертикаль духовного піднесення.— Що протиставити цьому? — Ми поки що діємо стихійно, не вчитуючись у глибину програми, яку окреслив Шевченко. Там є все: і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь. А нас обкрадають щоденно. На все це є пропозиції Шевченка. Читайте “Заповіт” — там все сказано, що треба робити українцям. Не стояти осторонь! Не дивитися спокійно, як зневажають твою наречену, матір, що роблять із твоїми братами. Це потребує активного втручання, активного ставлення — політичного, громадського, національного. — Тобто “поховайте та вставайте”…— А далі за текстом. Це програма, яку сформували не кон’юнктура і скороминущість. Саме це давало наснагу тим, хто відстоював Україну в різні її періоди. Це наша національна програма, якщо хочете, наш космологічний зміст — Шевченко. Спілкувався Петро АНТОНЕНКО 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment