У НАШОМУ ПРАЦЬОВИТОМУ НЕЛУКАВОМУ ПЛЕМЕНІ…

Лідія РИБЕНКО, м. РівнеКожна країна в нашій уяві має свій образ — на це працюють стереотипи, які складаються через почуте, прочитане, побачене на екрані, оформлення яких довершує фантазія. Мабуть, для більшості іноземців образ України не надто привабливий з огляду на Чорнобиль, на наші злидні, наслідок яких — численні заробітчани, на наші внутрішні міжпартійні та міжкланові скандали. Це накладає чорну барву і на пресвітлий лик неньки-України у калиновому вінку на рахманних землях, виплеканий у серцях самих українців-патріотів.Авторку ж переслідує видиво: десь там, в одному з шарів Шаданакара, в інфрафізичних підземеллях, намагається звільнитися душа України від нещадних терзань уіцраора — агресивної демонічної сутності, трансфізичного носія великодержавності, породженого не лише для захисту власної держави (не народу чи країни, а саме державницької машини), а й для нападу на сусідні. Розлючений тим, що вона (Україна) спромоглася вислизнути з його щупалець, він не може змиритися із втратою і повсякчас намагається затягнути її знов у своє лоно. Навіть якщо візії Даниїла Андреєва (а саме його “Троянда світу” навіяла таку фантасмагорію) — плід його власної уяви, все одно макабрична картинка до певної міри відповідає суті: душу України справді терзають, однак не лише уіцраори зовнішні, а й “свої”, внутрішні — такі собі уіцраорики, які вгніздилися в тіло України і п’ють її соки.Забагато містики, скажете ви. На це можна відповісти: хто знає, що таке реальність, і скільки у ній містики? Тож без звернення до певних ірраціональних понять авторка не мислить відповіді на запитання.А запитання просте до наївності: як сталося, що українці опинилися в такій… Тут кожен може вставити власне означення: дірі, пастці, ямі — залежно від усвідомлення місця, де він перебуває; думається, що багато хто вдасться до більш мальовничих та енергійних синонімів.Запитання просте, а ось відповідь… Чи, може, не там шукаємо? Вдаємося до суперскладних економічних аналізів з емпіричними формулами, схемами, діаграмами, порівняльними таблицями, а вона, відповідь, тим часом лежить в іншій площині. Пам’ятаєте, як ламали, було, голови над арифметичною задачкою, аж доки не осяяло: та її ж елементарно розв’язати методом алгебри! Ввів “іксик” — і за мить є правильний розв’язок!То, може, абстрагуватися від очевидних і намацальних реалій, виламатися за їхні межі, й там, в іншому вимірі — духовному — шукати істину? А орієнтиром слугуватиме поняття “народний дух”, який, за Миколою Костомаровим, — першооснова історичного розвитку, і до пізнання якого має спрямовуватися історія народу. Чи від початків його дарував Бог у готовому вигляді тому чи іншому народові, а чи складався він у процесі розвитку цього народу залежно від географії, обставин, сусідів тощо — про це писано-переписано, прочитати б Бердяєва, але теза про національний характер — не хибна.Тож, як і окремі люди, нації більш чи менш обдаровані у певній сфері. До прикладу, на українців, націю мрійників-хліборобів, аж ніяк не можна погрішити, що вони геніальні у гендлярстві чи крутійстві. Це і є ключові слова — той згаданий “ікс”. Тож поміркуймо. Оскільки оприлюднено списки найбагатших громадян України, проаналізуймо і здивуймося, чому так непропорційно мало в них представників корінної нації? Особи у згаданому списку, наскільки відомо (чи, може, авторка помиляється — у такому випадку вона з задоволенням просить вибачення), не отримували Нобелівських премій чи мільйонних гонорарів в інтелектуальній або мистецькій сферах, і перший мільйон (саме той, про який акули бізнесу просять не розпитувати) вони заробляли на бізнесових орбітах — і тут саме час підставити наш “ікс”: завдяки гендлярству і крутійству.Тож відповідь на поверхні. Тобто ще на початках, коли українці у стані ейфорії розмахували національними стягами, святкуючи Незалежність, їхні співгромадяни іншої крові з притаманною їм на генному рівні метикуватістю вже прокручували перші оборудки, заробляючи мільйони. Наявність серед них нашого брата зумовлена різними випадковостями й обставинами; зрештою, є й серед автохтонів талановиті від природи гендлярі — проте їх у нашому працьовитому й нелукавому (в масі своїй) племені негусто: хлібороб, закорінений у землю й прив’язаний до неї, хоч для рентабельності господарки й мусить бути практичним і враховувати багато факторів, однак передовсім покладається на власні руки й працю, і ця сфера діяльності докорінно відмінна від, наприклад лихварства, де мізки повинні працювати у зовсім іншому напрямі. І так упродовж віків: одні нації вдосконалювалися в хліборобстві, інші — у лихварстві. То чи може нація землеробів конкурувати в бізнесі (нечистому!) з нацією лихварів? Або ж із нащадками ординців-загарбників, для яких земля — лише поверхня, якою мчать вони на своїх прудконогих конях у ненаситному бажанні відняти все в автохтонів, сплюндрувати, вичавити всі соки з землі, до якої їм діла нема?Ось звідки низький відсоток серед українських мільярдерів етнічних українців. І на це ремствувати нічого — адже смішно потрясати кулаком у небо, що воно заливає нас дощем. І якщо Бог дав різні таланти різним націям, то замість скиглити час отямитися і протиставити їхнім талантам, цінностям наші, завдяки чому ми й вижили упродовж століть, незважаючи на потужні хвилі завойовників-колонізаторів, які заливали по вінця наші землі.Але передусім слід вдатися до давнього звичаю наших предків: проблеми громади розв’язувати на вічах, а отже, на очах усіх, керуючись справедливими законами. Наш народ сказав: громада — великий чоловік. Найвище віче — Верховна Рада — стане таким лише після повернення до мажоритарної системи. Усі це розуміють, але нога — на гальмі…І все-таки в повітрі витає щось поки що ледь вловиме. Мабуть, це починає струменіти обурення українців, які потроху спам’ятовуються від підступних ударів нижче пояса, витирають сльози, крізь які навколишнє бачили спотворено, і починають шукати протидії беззаконню. Один із варіантів — створення, наприклад, громадської ради міста з очільників різних громадських організацій, партій, об’єднань тощо, які виносять на розгляд найпекучіші проблеми.До речі, таку раду створено в Рівному, вона вже кілька разів збиралася, розглянула низку питань, написала відповідні звернення. Відчувається, що це сила. Щоправда, потенційна. Повірю, що дієва, лише після того, як, приміром, з міста щезнуть гральні автомати, проти яких вона виступила.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment