ТРАДИЦІЇ — У СПАДЩИНУ

Олена ШУЛЬГАШевченкова земля щедра на добих і щирих людей. Цей край славиться гостинністю і привітністю мешканців. У Моринцях на Звенигородщині бережуть пам’ять про свого геніального земляка, шанують традиції предків, передають їх у спадок молодому поколінню.Одна з незвичайних мешканок села — Віра Чепурна, член Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, господиня “Кобзаревої колиски”. Її господу  покаже кожен, хто живе або хоч раз побував у Моринцях, бо це не просто сільська оселя, а місце, де зібрано свідчення матеріальної культури краю.Є в господі Віри Чепурної хатина, де зберігаються справжні скарби: вишиванки, рушники, керамічний посуд, плетена з лози колиска. Ці речі господиня купувала в навколишніх селах. У її колекції — буденні та святкові сорочки, чоловічі й жіночі, полотняні та лляні. Про кожну Віра Стефанівна може багато розповісти. Вона так захопилася вишивкою, що почала вишивати сама. Тепер  зустрічає гостей у сорочці, вишитій власними руками.У хатньому музеї Віри Чепурної є предмети побуту, якими користувалися сільські господині на Звенигородщині: горщики, рубель, горнята-близнята, гребінь, коловроток. Такі речі давно вийшли з ужитку, стають у наших селах раритетними, їх можна побачити хіба що в музеях та в приватних колекціях.До виходу на пенсію Віра Стефанівна працювала на сільському хлібозаводі, тож добре знайома з харчовими технологіями. Тоді організувала “Кобзареву колиску” —затишне місце, де завжди можна смачно пообідати та переночувати. Тож приїздіть у Моринці — не пошкодуєте.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment