RSS

КОЛИ І ХТО НАПИСАВ «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

28—30 травня в НаУКМА відбулася міжнародна конференція “Спадщина Омеляна Пріцака і сучасні гуманітарні науки”, в якій взяли участь понад 100 науковців з різних країн світу. Омелян Пріцак (1919—2006) — вчений-сходознавець зі світовим іменем, фундатор й багатолітній директор Українського наукового інституту Гарвардського університету та Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського, один з ініціаторів створення Міжнародної асоціації україністів, член Наукового Товариства імені Шевченка, Української Вільної Академії Наук, Національної академії наук України, автор понад 1000 наукових праць, зокрема фундаментальної — “Походження Русі”.

Уляна ГЛІБЧУК2007 р. до НаУКМА надійшла надзвичайно цінна колекція Омеляна Йосиповича, яка складається з потужної бібліотеки обсягом понад 15 тисяч примірників, архіву вченого, предметів старовини. Колекція має стати основою для створення наукового осередку сходознавчих наук в НаУКМА.

Транспортуванням колекції зі США до України займалась юрист і президент Києво-Могилянської фундації Марта Фаріон: “Це тривало майже рік. Страховки, документація, пошуки транспортної компанії, яка б професійно все спакувала: картини, десятки тисяч книг, антикваріат. Замовили найбільші контейнери, які існують”.28 травня відбулась урочиста презентація виставки “З колекції Омеляна Пріцака”. Пані Лариса, вдова вченого, погодилася на розмову. — Ні, це не вся колекція, яку ви спостерігаєте в залі. Я подарувала НаУКМА 50 картин науково-дослідного характеру: 10 картин Боплана, географічні та історичні карти. Вони вказують на різноманітні сфери зацікавлень Омеляна. Подарувала всю його бібліотеку — 35 тисяч фоліантів німецькою, французькою, англійською. Особливо широко представлена арабістика, тюркологія, скандинавістика. До музейного скарбу належать 10 тисяч документів з архівів світу і частково музейні експонати.— Це був заповіт ученого — передати музейний скарб до НаУКМА?— Так, він хотів, щоб молода генерація могла працювати і розвивати сходознавство. Хотів віддати у вищий навчальний заклад. І таким університетом стала Києво-Могилянська академія. Тут буде засновано центр сходознавства, тому що є хороший науковий потенціал.— Кафедру сходознавства планували давно чи тільки у зв’язку з подарунком?— Я підписала з Академією угоду, що колекцію передаю лише за умови заснування центру вивчення сходознавства. Тобто на базі бібліотеки, архіву науково-дослідного кабінету.— Чи достатньо музейного скарбу для заснування центру сходознавства? Чи має НаУКМА кадри, яким під силу вивчення цих джерел?— Людських ресурсів не вистачає. Звичайно, потрібна допомога, адже каталогізовано лише 5 тисяч книг. Добре, якби до цієї справи долучилося якнайбільше фахівців, бо архів дуже багатий. Треба розмежувати листування, наукові документи, нагороди, нумізматику… Такого потужного викладацького складу в НаУКМА немає. — Як Києво-Могилянська академія вийде з цієї складної ситуації?— Їй допоможуть. Є Інститут сходознавства, який заснував Омелян Йосипович, він зараз успішно працює в системі НАН України. Співробітники цього закладу доповнюватимуть викладацький склад. Можна запрошувати науковців з-за кордону, а також обмінюватися досвідом з іншими університетами. Так і гартуватимуться нові молоді кадри.— Перу вченого належить книга “Коли і ким було написане “Слово о полку Ігоревім”. Прокоментуйте, будь ласка, таку різноманітність і широту його зацікавлень.— Омелян Йосипович поєднував дві професії: історика України і сходознавця, себто орієнталіста широкого профілю. Арабську і турецьку мови він вивчив самотужки ще в школі. Володів польською, німецькою, французькою, англійською. Знав близько десяти мов. Над цією книжкою працював понад сорок років. Почалося з того, що Роман Йосипович Якобсон, професор Гарвардського університету, який хотів написати книгу про “Слово о полку Ігоревім”, попросив Омеляна опрацювати східні елементи і дати історичний коментар. Але Пріцак, заглиблюючись у вивчення цієї теми, сказав, що перш, ніж робити історичний коментар, він повинен дати відповідь на питання про походження Русі. І паралельно написав три томи “Походження Русі”. Одним із сегментів книги було дослідження “Київська Русь і Євразійський Степ”. Саме в цій науковій розвідці Пріцак і дав відповідь на запитання, коли і хто написав “Слово о полку Ігоревім”. Омелян стверджував, що насамперед треба досліджувати менталітет. Чому “Слово” оригінальне? Цей твір відтворює ХІІ століття. Адже існує ціла школа так званих скептиків, які піддають сумніву оригінальність цієї давньоруської пам’ятки. Це французька і російська школи на чолі з Олександром Зіміним. До речі, підтверджував фальсифікат “Слова” і учень Омеляна Йосиповича Едвард Кінан. Професор Гарвардського університету, він наполягав на тому, що це підробка ХVIII століття чеського славіста Йозефа Добровського. Тоді Омелян Йосипович дав гідну джерелознавчу відповідь своїм учням-скептикам.— Він образився на своїх учнів?— Ні, він не ображався, коли йшлося про наукові гіпотези. Пріцак був прихильником діалогу й полеміки, які опирались би на порівняльну лінгвістику або інший науковий метод. Думаю, в книжці “Коли і ким було написано “Слово о полку Ігоревім” йому вдалося переконливо це зробити. 


Ще немає коментарів

You must be Увійти для коментування.