Екс-міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко (нині директор Національного інституту хірургії і трансплантології ім. Шалімова) розповів про певною мірою символічний випадок на Львівщині: фельдшер трагічно загинув, намагаючись урятувати людину, що хотіла вчинити суїцид, а дружина медпрацівника впродовж року (!) ходила по інстанціях, щоб отримати допомогу.Чи припустиме таке неподобство в державі, де пріоритетом визнано соціальний захист, демократизацію та формування громадянського суспільства? Вочевидь, комусь це вигідно. А вам хіба не болить, коли негаразди душать українську медицину? Згадана подія доводить, що корінь проблеми варто шукати глибше: бюрократія, бездарна діяльність більшості профспілок, непорозуміння лікаря та пацієнта.
Андрій ЛОЗОВИЙПід час прес-конференції в інформаційному агентстві “ІнтерМедіа консалтинг” лікарі оголосили про створення Всеукраїнської громадської організації “Український медичний союз”. У вересні відбудеться загальний з’їзд з доповідями та резолюціями. Установчий з’їзд уже відбувся: обрали президію, головою став заслужений лікар України Юрій Поляченко. Крім екс-міністра, у прес-конференції взяли участь його авторитетні колеги: Володимир Загородній, перший заступник начальника Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, Ілля Ємець, головний кардіохірург, директор Науково-практичного центру кардіології та кардіохірургії, Тіна Берадзе, керівник Міжнародного центру “Психічне здоров’я”, директор з міжнародних питань Асоціації психіатрії. За соціологічними дослідженнями, 63 % лікарів не задоволені теперішньою системою охорони здоров’я в Україні, а 86 % вважають, що система соціального захисту працівників медичної сфери недосконала. Під час виконання свого професійного обов’язку лікарі та медсестри наражаються на інфекційні хвороби, а сільські лікарі дістаються до віддалених населених пунктів за власний кошт. Поза сумнівами, це сигнал для української нації — загроза погіршення стану надання медичних послуг, коли у світі невпинно зростає кількість фізичних та психічних недруг. Створення такої організації подає надію, що невдовзі ситуація зміниться на краще. На прес-конференції одна з журналісток запитала: “Чи справді Ви зможете захистити лікарів?” Юрій Поляченко відповів, що “Український медичний союз” — громадська організація, яка впливатиме на хід подій, зокрема й законодавчим забезпеченням. Пан Поляченко зробив акцент на тому, що він уже не міністр, але організація матиме більше важелів впливу, ніж у чиновників. Ілля Ємець зосередив увагу на потребі виникнення не політичної організації, а структури, завдяки якій самі лікарі будуть формувати систему охорони здоров’я: “У мене після прес-конференції — двоє немовлят-пацієнтів з досить складними вадами серця. Прес-конференція — не менш важлива подія, ніж операції”. Тіна Берадзе наголосила: “Фах лікаря найважчий у психічному розумінні. Щохвилини, щосекунди ми рятуємо життя людей. Нам треба допомагати, щоб ми могли допомагати людям рятувати їхнє здоров’я. Коли кажу, що я психіатр, на мене дивляться з подивом, бо це непрестижно. Але лише лікарі можуть захистити один одного, щоб нація була захищеною”. Володимир Загородній влучно сказав про наболіле: “Держава виступає гарантом в наданні безоплатної медичної допомоги, але відповідальність покладено на лікаря”. Потрібно розпочати суспільний діалог між лікарем та пацієнтом — так можемо прийти до громадянського суспільства. Про важливість цього говорив Юрій Поляченко. І він має рацію. Директор Національного інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова АМН України про трагічні події навколо вакцинації сказав: “Якщо говоритиму як лікар — це трагедія. Наслідки цієї кампанії розділили суспільство на лікарів та пацієнтів. Система дала збій”. Отже, система охорони здоров’я потребує різнопланової модернізації заради майбутнього здоров’я нації.
